Справа № 2 – 2387/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Ковальовій О.Г.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Горлівської міської ради Гаврилова Д.О.,
представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Горлівської міської ради, ОСОБА_4 про визначення часток в сумісному користуванні орендарів, знесення дерев’яної конструкції,
В С ТА Н О В И В:
Позивач звернувся із зазначеним позовом, в якому вказав, що 12 вересня 2007 року між Горлівською міською радою, з одного боку, та ОСОБА_6, ОСОБА_4, з іншого боку, було укладено договір оренди землі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0.0073 га. Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка надавалась для розміщення майданчика з виносної торгівлі. На даний час позивач не може здійснювати підприємницьку діяльність разом з відповідачем, оскільки між ними існує конфлікт. Позивачем були направлені листи до відповідачів про необхідність розподілу земельної ділянки з виділом ідеальної частки для кожного орендаря. Виконком Горлівської міської ради повідомив, що розподіл земельної ділянки є можливим тільки у разі наявності землевпорядної документації стосовно землекористування двома сторонами договору. Відповідач ОСОБА_4 відповіді про можливість розподілу не надала. Оскільки добровільно розділити земельну ділянку не можливо, позивач змушений звернутися до суду. Просить визначити частки співкористувачів земельної ділянки в розмірі по Ѕ частини земельної ділянки у кожного. Зобов’язати ОСОБА_4 знести дерев’яну конструкцію, яка встановлена на даній земельній ділянці.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 29 квітня 2010 року було замінено первісного відповідача – виконавчий комітет Горлівської міської ради на належного відповідача – Горлівську міську раду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги адвокатом, позовні вимоги підтримав, мотивуючи їх аналогічно викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача Горлівської міської ради Гаврилов Д.О., який діє на підставі довіреності, проти позову заперечував з наступних підстав. Прийняття органами місцевого самоврядування рішень про надання у користування земельних ділянок відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України здійснюється на підставі документації із землеустрою. Договір, який є предмет спору, також укладений на підставі проекту землеустрою, який є невід’ємною частиною договору. Дана документація розробляється на замовлення землекористувачів. Позивачем не представлена така документація як підстава для внесення змін у договір оренди.
Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, проти позову заперечував з наступних підстав. Вважає, що дана справа не підсудна даному суду, її повинно розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки сторони за договором оренди є суб’єктами підприємницької діяльності, земля надана для заняття підприємницькою діяльністю. Земельна ділянка, що є предметом спору, знаходиться при об’єкті нерухомості, на який у позивача відсутнє право власності або користування. Позивач не бере участі в оплаті орендної плати, що є підставою для припинення з ним відносин по оренді землі. У позивача відсутня землевпорядна документація щодо можливості сумісного користування земельною ділянкою сторонами договору.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2007 року між Горлівською міською радою, з одного боку, та ОСОБА_6, ОСОБА_4, з іншого боку, було укладено договір оренди землі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 0.0073 га. Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка надавалась для розміщення майданчика з виносної торгівлі. Вказані обставини підтверджені письмовими доказами, не оспорюються сторонами.
Відповідно до ст. 415 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
Відповідно до змісту договору оренди від 12 вересня 2007 року предметом оренди є земельна ділянка площею 0.0073 га, землекористувачами якої вказані дві особи – ОСОБА_6, ОСОБА_4, які можуть використовувати землю для роздрібної торгілі та комерційних послуг, шляхом розміщення майданчика виносної торгілві.
Позивачем зазначено, що на даний час у зв’язку з існуванням конфлікту між землекористувачами сумісне володіння землею не можливе. Фактично земельною ділянкою користується відповідач ОСОБА_4, інший користувач – ОСОБА_6 такої можливості не має.
З метою реалізації свого права на земельну ділянку просить визначити частки землекористувачів в розмірі рівному у кожного.
При вирішенні даної справи суд виходить з того, що згідно з договором оренди земля перебуває у спільному сумісному володінні орендарів без визначення їх часток.
Діючим законодавством на даний час не врегульоване питання щодо можливості визначення часток у спільному сумісному користуванні орендарів землі.
Відповідно до частин 7, 8 ст. 8 ЦПК України «якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини».
Враховуючи вищенаведені норми закону, суд вважає за необхідне при розгляді даної справи застосувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а саме, - статтю 370 ЦК України, якою передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Суд вважає, що частки співкористувачів земельної ділянки є рівними, оскільки інше не встановлено домовленістю, законом або рішенням суду, та повинні дорівнювати у кожного по 1/2 частини земельної ділянки у кожного. Отже, позовна вимога щодо визначення часток співкористувачів земельної ділянки в рівному ромзірі у кожного підлягає задоволенню як законна та обгрунтована.
Доводи представників відповідачів стосовно відсутності документації із землеустрою як підстава в відмові позову судом до уваги не беруться, оскільки предметом спору не є встановлення в натурі меж земельної ділянки, що потребує наявність землевпорядної документації; інші доводи представника відповідача стосовно непідсудності даної справи цьому суду, відсутності у позивача права власності на об’єкт нерухомості, несплата позивачем орендної плати, що є, на його думку, підставами для припинення відносин по оренді землі та відмови в позові, - не основані на законі.
Що стосується решти позову про знесення дерев’яної конструкції, яка заважає позивачу займатися підприємницькою діяльністю на спірній ділянці – в задоволенні цього позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Позивачем в судовому засіданні не були наведені обставини та не надані докази, що їх підтверджують, стосовно розміру і місця розташування даної дерев’яної конструкції, її власника, яким чином дана дерев’яна конструкція перешкоджає співорендарю здійснювати своє право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповіднодо ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 370, 415 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 79, 84, 88, 213, 214, 218,223 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково. Визначити частки співкористувачів земельної ділянки загальною площею 0.0073 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за договором оренди землі, укладеним 12 червня 2007 року між Горлівською міською радою та ОСОБА_6, ОСОБА_4, в розмірі 1/2 частини земельної ділянки у кожного орендаря. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П. Федько