Категорія: 30                                               Справа № 2-270/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2010 року                                      м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Левика Я.А.,

при секретарі – Мацайло О.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з відповідача в його користь 5000 грн. для відшкодування завданої йому моральної шкоди, спричиненої злочином та 100 грн. витрат понесених ним на правову допомогу. В обґрунтування позову позивач у заяві та через свого представника у судовому засіданні під час розгляду справи зазначив таке. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 24.07.2009 року було закрито кримінальну справу по обвинуваченню відповідача у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 357 ч.1, 358 ч.1, 3, 190 ч.1, 190 ч.3 КК України у зв’язку з актом амністії. Відповідач обвинувачувалась та фактично визнана винною в тому, що вона у липні 2006 році, заволодівши його довідкою про пенсію, копією його паспорта, а, також, підробивши заяву від його імені та розписавшись у бланку кредитного договору та договору застави отримала кредит у спілці «Самопоміч» на суму 3000 грн. У січні ж 2007 року шляхом обману і використання його документів, підробивши його підписи отримала в спілці «Самопоміч» 6700 грн. кредиту. Внаслідок вчинення вказаних злочинів відповідачем йому завдано моральної шкоди, яка полягає у такому. Йому неодноразово приходили додому листи із кредитної спілки з вимогами про погашення кредиту, якого він не брав. Він повинен був виясняти причини таких вимог, оскільки ніколи кредиту не брав. Ходив до кредитної спілки, до відповідача. Виясненням вказаних обставин займався і його син. Вказане негативно відбивалось на його самопочутті, він переживав, нервував, думав, що змушений буде повертати кошти через кредити, які взяла інша людина. Спершу він лише ходив до кредитної спілки і послухавши прохання відповідача не писати заяву до міліції, бо вона всі питання сама закриє, заяви до міліції не подав. Згодом коли згадані листи почали приходити повторно і на інші суми він написав заяву у міліцію про злочин по відношенню до нього. Та змушений був, будучи практично сліпим, інвалідом у зв’язку із захворюванням серцево-судинної системи, їздити та давати пояснення у міліцію неодноразово. Крім цього, внаслідок вказаних злочинів, вчинених відповідачем він спочатку нервував та витрачав свій час та кошти з метою вияснити причини необхідності сплачувати заборгованості за кредитами яких не брав, згодом більш як пів року нервував через кримінальну справу, яку спочатку розслідувала міліція, а згодом така перебувала у прокуратурі та суді. Він змушений був їздити та давати пояснення. Втратив сон, постійно нервував, жив у постійному страху через результати розгляду кримінальної справи. Пережив стрес, душевні страждання через протиправну поведінку відносно нього, інваліда. Крім цього, відчув душевні страждання і через байдужість відповідача, яка навіть не збиралась вибачитись чи добровільно відшкодувати завдану йому моральну шкоду. Ритм його життя змінився, він змушений докладати додаткових зусиль для відновлення звичного ритму свого життя. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов визнала частково, пояснила, що згідна сплатити 2000 грн. заподіяної позивачу моральної шкоди, внаслідок вчинення нею злочину. Така, на її думку, була спричинена лише вчиненням нею злочину у 2006 році, а саме через те, що вона взяла на його ім’я кредит та він внаслідок цього переживав, отримував листи з вимогами повернути кредит, якого не брав, пережив інші негативні наслідки. Проте вона кредит погасила повністю, а тому причин для подальшого хвилювання у позивача не було. Розмір такої шкоди, на її думку, складає біля 2000 грн. Шкода, про яку стверджує позивач, внаслідок вчинення нею другого злочину, на її думку, заподіяна ним самим та його сином, оскільки вони самі написали заяву в міліцію та потім змушені близько пів року ходити та давати пояснення у міліцію, прокуратуру та до суду. Такої вона йому не завдала. Просила позов задовольнити частково, стягнувши з неї на користь позивача 2000 грн. заподіяної йому моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представника позивача, який, також, був допитаний судом як свідок, відповідача, дослідивши матеріали справи, кримінальної справи №1-100/09 Золочівського районного суду Львівської області, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Як вбачається з постанови Золочівського районного суду Львівської області від 24.07.2009 року та пояснень осіб, що беруть участь у розгляді справи, згаданим судовим рішенням було закрито кримінальну справу за обвинуваченням відповідача ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 357 ч.1, 358 ч.1 і ч.3, 190 ч.1, 190 ч.2 Кримінального Кодексу України з нереабілітуючої підстави, а саме у зв’язку із актом амністії, а саме за              п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року. Згідно змісту вказаного судового рішення відповідач, зокрема, у липні 2006 року заволоділа довідкою про пенсію ОСОБА_3, копією його паспорта, а 7.07.2006 року з метою отримання кредиту в спілці «Самопоміч» підробила заяву від імені ОСОБА_3, за нього розписалася у кредитному договорі і в договорі застави і отримала кредит в спілці на суму 3000 грн. Вона ж в січні 2007 року шляхом обману і використання документів ОСОБА_3, підробивши його підписи отримала кредит в спілці в сумі 6700 грн. Дії відповідача були кваліфіковані за ст.ст. 357 ч.1, 358 ч.1 і ч.3, 190 ч.1, 190 ч.2 КК України. Вказане судове рішення ніким не оскаржувалось та набрало законної сили. Факт вчинення відповідачем згаданих злочинних дій не оспорювався і під час розгляду справи особами, що беруть участь у розгляді справи. Крім цього, особи, що беруть участь у справі не оспорювали обставин вчинення злочинів відповідачем, що встановлені згаданим судовим рішенням. Також, відповідач визнала факт заподіяння нею моральної шкоди позивачу внаслідок вчинення нею злочинних дій у липні 2006 року та вважала, що розмір такої становить 2000 грн., оскільки позивач дійсно пережив негативні наслідки внаслідок вчинення нею цих дій. Тому згадані обставини доказуванню не підлягають.

Що стосується заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок вчинення злочинних дій відповідачем у січні 2007 року, то суд вважає, що така, теж, була заподіяна та полягає у душевних стражданнях, стресі, переживаннях з приводу вчинення злочину, відчутті стійкого душевного дискомфорту протягом більш як 6 місяців після вчинення злочину, необхідності протягом цього тривалого періоду після вчинення злочину з’являтися до правоохоронних органів з метою викриття злочинця, з’ясування обставин вчинення злочинів, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення своїх нормальних життєвих зв’язків та нормального фізичного та душевного стану. Крім цього, вказані негативні наслідки, внаслідок вчинення відповідачем злочинних дій, були спричинені позивачу як особі, яка страждає на захворювання серцево-судинної системи та органів зору, була та є відповідно інвалідом ІІ та І групи, людиною якій у зв’язку із інвалідністю заборонені будь-які фізичні та психоемоційні навантаження.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок вчинення злочинних дій відповідачем у січні 2007 року, тобто заподіяння згаданих негативних наслідків  підтверджується, поясненнями представника позивача, що є сином позивача, який був, також, допитаний як свідок та пояснив, що батько протягом всього періоду розслідування кримінальної справи та розгляду у суді надзвичайно гостро переживав вчинення злочину по відношенню до нього, втратив сон, постійно питав про хід розслідування справи, переживав за те чи у нього не буде необхідності повертати грошей кредитній спілці, які взяла відповідач у кредит від його імені, крім цього, йому як інваліду із захворювання органів зору та серця дуже важко було неодноразово їздити до правоохоронних органів та неодноразово давати пояснення, відповідати на запитання, вказане, було пов’язане з додатковими фізичним і психічним навантаженням. Вказані негативні наслідки батько відчуває і на час розгляду даної справи, має погане самопочуття та через це не з’явився у судове засідання. Крім згаданих пояснень представника позивача, що був, також, допитаний як свідок, спричинення згаданих негативних наслідків підтверджується матеріалами кримінальної справи №1-100/09, зокрема заявою позивача про злочин від 25.02.2009 року, письмовими поясненнями позивача від 14.04.2009 року, поясненнями ОСОБА_1 від 14.04.2009 року, поясненнями позивача від 29.04.2009 року, постановою про визнання позивача потерпілим від 29.04.2009 року, протоколом допиту позивача, як потерпілого, від 29.04.2009 року, протоколом оголошення позивачу про закінчення розслідування та ознайомлення з матеріалами справи від 3.06.2009 року, обвинувальним висновком по згаданій кримінальній справі, протоколом судового засідання у згаданій кримінальній справі, проведеного Золочівським районним судом Львівської області 24.07.2009 року, що підтверджують той факт, що позивач неодноразово давав пояснення та був допитаний правоохоронними органами внаслідок вчинення відповідачем злочинних дій відносно нього.

Медичною картою позивача, копіями виписки із акту огляду МСЕК №271027 від 5.08.2005 року та довідки Серія ЛВА-1 №34407 МСЕК від 14.02.2007 року, згідно яких позивач був визнаний інвалідом відповідно другої та першої групи, внаслідок захворювань серцево-судинної системи та органів зору.

Суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що така шкода була заподіяна позивачу його ж власними діями та діями його сина, оскільки такі самі подали заяву в міліцію про злочин та відповідно спричинили йому такі негативні наслідки та шкоду, оскільки така спричинена саме злочинними діями відповідача, а не поданням заяви по злочин.

Враховуючи вказане вище, на думку суду, розмір заподіяної позивачу відповідачем моральної шкоди внаслідок вчинення по відношенню до нього злочинних дій з врахуванням обсягу і розмірів моральних страждань позивача, складає 2500 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 100 грн. понесених ним та підтверджених документально витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково стягнути з відповідача у користь позивача 2500 грн. для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди внаслідок вчинення відповідачем по відношенню до нього злочинних дій.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 79, 84, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,              ст.ст. 23, 1167 ЦК України, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 2500 грн. заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 100 грн. понесених ним витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 37 грн. сплачених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 8,5 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: