Категорія: 45                                                                 Справа №2-269/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

7 травня 2010 року                                                        м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області

в складі : головуючого –судді                Левика Я.А.,

                при секретарі                            Мацайло О.М.,

з участю  адвоката                     ОСОБА_1,

сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, у якому просив звільнити його від сплати у користь відповідача аліментів встановлених рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.05.2008 року. В обґрунтування позову у заяві та під час розгляду справи зазначив, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15.02.2008 року шлюб між ним та відповідачем розірвано. Рішенням Золочівського районного суду від 14.05.2008 року зобов’язано стягувати з нього на користь відповідача аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини із всіх видів його доходу, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Середньомісячна сума, що з нього стягується, а саме із його пенсії як інваліда, на користь відповідача складає 440 грн. Решта 443 залишається йому. Крім цього, він має додаткові тимчасові підробітки, орієнтовно 800 грн. на місяць. Відповідач з червня 2009 року проживає разом з дітьми у його будинку і з того часу почала витрачати аліменти, які він сплачує їй на утримання дітей на свої власні потреби. Він же ж окрім аліментів, що сплачує на дітей повинен ще окремо витрачати додатково свої кошти на утримання дітей. Не заперечує того, що відповідач частину аліментів, що він сплачує витрачає на утримання дітей, проте вважає, що це дуже незначна частина. Решту витрачає на свої власні потреби, пояснити на які не може. Так, відповідач, інколи купує дітям продукти харчування, купувала їм одяг, шкільне приладдя старшому сину та ліки коли діти хворіли. Основну ж частину витрат на утримання дітей змушений нести він. Він оплачує надання житлово-комунальних послуг, купує дітям харчі, одяг. Крім цього, вважає, що відповідач, витрачає на свої власні потреби аліменти, що він сплачує, оскільки ніде не працює та доходів не має. Неофіційно працювала у березні та квітні 2010 року на пекарні де заробила 1200 грн. та їздить щомісяця на базар продавати городину. На його думку її дохід складає в місяць за продаж городини близько 200 грн. Цих коштів, на його думку, на утримання відповідача є не достатньо, а тому він вважає, що вона все таки кошти, що він сплачує витрачає на себе. Також, просить звільнити його від сплати аліментів, оскільки він за кошти, що сплачує відповідачу міг би зібрати певну суму та придбати якісь дорогі, потрібні дітям речі.

Відповідач позов заперечила, пояснила що вона дійсно з червня 2009 року проживає разом із позивачем та їх дітьми та отримує аліменти від позивача на утримання дітей у вказаному розмірі. Проте вона усі кошти, що він сплачує витрачає на утримання їх дітей. Купує їм одяг, взуття, продукти харчування, медикаменти, інші необхідні речі, шкільне приладдя старшому синові. Жодним чином коштів на свої потреби не витрачає. Вона на даний час не працює, проте дійсно у березні та квітні 2010 року працювала неофіційно на пекарні та заробила там 1200 грн. Крім цього, отримує дохід від продажу городини на ринку щомісячно орієнтовно 500 грн. Вказані кошти, теж,  частково витрачає на себе, а частково на дітей. Позов, на її думку, був заявлений позивачем через те, що його намовили на подання такого члени його релігійної громади «свідків єгови».

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Із пояснень осіб, що беруть участь у справі, копій свідоцтва про розірвання шлюбу між сторонами від 11.02.2010 року, виданого відділом РАЦС Золочівського РУЮ Львівської області, свідоцтв про народження ОСОБА_7, ОСОБА_4, виданих Бортківською сільською радою Золочівського району Львівської області 2.12.2002 року та 13.02.2006 року відповідно, рішення Золочівського районного суду Львівської області від 14.05.2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, довідки Управління ПФ України у Золочівському районі №333 від 11.02.2010 року, довідки Бортківської сільської ради Золочівського району Львівської області №67 від 9.02.2010 року, пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, вбачається, що сторони, шлюб між якими розірвано 15.02.2008 року проживають спільно, разом із своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 у будинку, що належить позивачу з червня 2009 року. Крім цього, із наведеного вище вбачається, що з позивача на користь відповідача стягуються аліменти у розмірі 440 грн. щомісячно на утримання згаданих неповнолітніх дітей.

Крім цього, із пояснень відповідача; копій долучених нею до матеріалів справи товарних чеків; пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які ствердили про те, що вони неодноразово бачили як відповідач купувала продукти харчування у магазині, що розташований у селі та те, що діти сторін ходять охайні, чисті, доглянуті та одягнуті переважно у нові речі, вбачається, що відповідач витрачає сплачувані позивачем на її користь аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей, зокрема, витрачає їх на придбання одягу, взуття для дітей, продуктів харчування, інших необхідних для них речей. Крім цього, вказане частково визнав і позивач, який ствердив, що відповідач купує дітям одяг та інколи продукти харчування, купувала шкільне приладдя.

Жодних доказів, які б стверджували про нецільове використання відповідачем коштів, які сплачує на її користь позивач відповідачем не представлено.

Доводи позивача про те, що відповідач не працює, а тому не може не використовувати на свої потреби коштів, які він сплачує на утримання дітей, суд до уваги не бере з таких підстав. Як вбачається із пояснень сторін, допитаних у судовому засіданні свідків, відповідач отримує певні доходи від торгівлі, а, також, працювала неофіційно, певний період у квітні та березні 2010 року на пекарні, де, теж, отримала певний дохід. Доказів, які б стверджували про те, що згаданих доходів, що вона отримувала та отримує на її утримання недостатньо позивачем не представлено.

Доводи позивача про те, що він витрачає велику частину своїх доходів на утримання дітей, що підтверджено товарними чеками, поясненнями свідка ОСОБА_5, довідкою №67 від 9.02.2010 року Бортківської сільської ради, актом обстеження матеріально-побутових умов сторін, і вказане підтверджує те, що відповідач неналежним чином витрачає кошти, що він їй сплачує, на думку суду є безпідставними. Оскільки, враховуючи місячний прожитковий мінімум на дітей сторін, який на даний час складає 1684 грн., відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», 440 грн., які сплачує позивач відповідачу не є достатніми коштами, для утримання двох дітей сторін на місяць. Крім цього, позивач вправі, у випадку недостатнього, на його думку, утримання дітей витрачати додаткові кошти на їх утримання, окрім тих, які він сплачує як аліменти відповідачу.

Враховуючи наведене, позивачем не наведено, а судом не здобуто жодних доказів, які б стверджували підставність позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155, 180, 181, 182, 183 СК України, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: