Справа №2-3131/09 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Уржумової Н.В.
при секретарі Чертолясові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, Кримської Республіканської спілки споживчих товариств, Міністерства освіти та науки України про стягнення суми заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, Кримської Республіканської спілки споживчих товариств про стягнення суми заборгованості з виплати надбавки за вислугу років за період з 01.01.1997 року по 31.12.2000 року у розмірі 2195, 04 грн. ( без урахування компенсації та індексації) та допомоги на оздоровлення до відпустки з 01.01.1998 по 31.12.2000 року без урахування компенсації за затримку виплати у розмірі 440, 76 грн., а всього просила стягнути 2635, 80 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що з 19.10.1970 року по 01.09.2001 року вона працювала викладачем Сімферопольського кооперативного технікуму, правонаступником якого є Сімферопольський кооперативний торговельно-економічного коледж Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України. Статтею 57 Закону України «Про освіту», починаючи з 01.01.1997 року позивачці як педагогічному працівникові гарантовано виплату надбавки за вислугу років та матеріальну допомогу на оздоровлення за період 1997-2000 роки. Однак під час праці у технікумі, адміністрація останнього не сплачувала вищезазначені виплати у повному обсязі, посилаючись на те, що джерелом засобів на виплату праці викладачів у розмірі 6% є державний бюджет, а в розмірі 94% власні засоби коледжу. Так, у 2007 році позивачці було нараховане та сплачено надбавку за вислугу років у розмірі 52,58 грн., допомогу на оздоровлення у розмірі 21,19 грн. Несплата адміністрацією технікуму у період з 01.01.1997 по 31.122000 року спірних сум у повному обсязі порушує права позивачки на виплату надбавки на вислугу років та допомоги на оздоровлення. З наведених у позовній заяві підстав, посилаючись на ст. 57 Закону України «Про освіту» та ст. 233 КЗпП України позивачка у позовній заяві просила суд стягнути з відповідача на її користь суми заборгованості з виплати надбавки за вислугу років за період з 01.01.1997 року по 31.12.2000 року у розмірі 2195, 04 грн. ( без урахування компенсації та індексації) та допомоги на оздоровлення до відпустки з 01.01.1998 по 31.12.2000 року без урахування компенсації за затримку виплати у розмірі 440, 76 грн., а всього просила стягнути 2635, 80 грн.
Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимог з вищевикладених підстав та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, уточнивши, що просить стягнути спірні суми надбавки за вислугу років за період з 01.02.1997 року по 31.12.2000 року та суми допомоги на оздоровлення за період з 01.01.1998 року по 31.12.2000 року з Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, який на теперішній час є правонаступником Сімферопольського кооперативного технікуму, у якому вона безпосередньо працювала у вищезазначений час; не спростовувала того, що не зверталася з заявами до керівництва Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України про виплату зазначених сум з часу свого звільнення з технікуму й уперше заявила їх, пред’явивши 20 травня 2008 року позов до суду.
Представник відповідача - Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України Федорова І.В. у судовому засіданні, не спростовуючи правонаступництва свого довірителя за Сімферопольським кооперативним технікумом та права позивачки на отримання під час праці у технікумі з підстав Закону України «Про освіту» надбавки за вислугу років від стажу педагогічної роботи понад 20 років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.12-14), суть яких зводилася до того, що нормами діючого законодавства передбачено, що виплати педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки є державними гарантіями соціального захисту працівників освіти. Погашення заборгованості за вказаними виплатами здійснюється виключно у грошовій формі за рахунок державного бюджету України, при цьому фінансування відповідача з державного бюджету України у 1998 році здійснювалося у розмірі 6%, у 1999 році – 5%, у 2000 році – 4%. Також представник відповідача зазначає, що Сімферопольський кооперативний торговельно-економічного коледж Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України не є учбовим закладом, створеним органами державної влади України чи органами місцевого самоврядування та не фінансується за рахунок бюджетних заходів. В межах надходження бюджетних коштів, позивачці у вищезазначений період проводилася виплата надбавки за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення. Також представник у судовому засіданні зазначав, що Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею. 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» невиплачені спірні суми надбавок на допомоги визнані заборгованістю держави. На виконання вимог цього Закону, КМУ 19.09.2005 року було прийнято постанову, якою затверджено Порядок погашення цієї заборгованості та джерело фінансування зазначених виплат, але ж ОСОБА_1 з 2000 року не зверталася ані до керівництва технікуму, ані до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України з заявою про виплату їй спірних сум. Також представник звертав увагу суду, що позивачкою пропущений строк звернення до суду з вимогами про стягнення допомоги на оздоровлення.
Представник відповідача - Кримської Республіканської спілки споживчих товариств – Томілко Г.В. у судовому засіданні також заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.15-17), вважала обґрунтованими пояснення представника Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, наданими у судовому засіданні, зазначала що позивачкою пропущений строк на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги на оздоровлення, що були пред’явлення зі спливом майже 8 років після звільнення.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 28 липня 2008 року до участі у справі як співвідповідач було залучено Міністерство освіти та науки України (а.с.27), представник якого у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах цивільної справи поштовим повідомленням.
Враховуючи відомості про належне повідомлення представника Міністерства освіти і науки України, думку позивачки та представників співвідповідачів, присутніх у судовому засіданні, які вважали за можливе розглянути справу за відсутністю представника співвідповідача, що не з’явився, суд вирішив розглянути справу по суті, за відсутністю представника Міністерства освіти та науки України.
Заслухавши пояснення позивачки, заперечення присутніх у судовому засіданні представників відповідачів, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
19.10.1970 року ОСОБА_1 була прийнята до Сімферопольського кооперативного технікуму викладачем переробки сільськогосподарських продуктів, який у подальшому був перейменований у Сімферопольський кооперативний технікум /а.с. 9/.
01.09.2001 року ОСОБА_1 звільнилася з займаної посади викладача Сімферопольського кооперативного технікуму - за власним бажанням /а.с. 9/.
Зазначені обставини підтверджуються відомостями трудової книжки позивачки (а.с.51-52) та не спростовувалися сторонами по справі.
За Статутом, Сімферопольський кооперативний торговельно-економічним коледж Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України є правонаступником Спільного кооперативного навчального закладу «Сімферопольський кооперативний технікум (а.с.55), що не спростовувалося представником коледжу у судовому засіданні.
Згідно довідки, наданої Сімферопольським кооперативним торговельно-економічним коледжем Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, ОСОБА_1 у 1997 році надбавка за вислугу років та матеріальна допомога на оздоровлення не виплачувалися, у 1998 році надбавка за вислугу році була виплачена у розмірі 20,98 грн., матеріальна допомога на оздоровлення виплачена у розмірі 8,91 грн., у 1999 році надбавка за вислугу році виплачена у розмірі 16,71 грн., матеріальна допомога на оздоровлення виплачена у розмірі 6,28 грн., у 2000 році надбавка за вислугу році виплачена у розмірі 14,89 грн., матеріальна допомога на оздоровлення виплачена у розмірі 6,00 грн. /а.с. 6/.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту», виплати педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років, а також виплати допомоги на оздоровлення при надані чергової щорічної відпустки є державними гарантіями соціального захисту працівників освіти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статі 22 Закону України «Про позашкільну освіту», починаючи з 01.01.2001 року було запроваджено передбачену абзацами восьмим і десятим частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» виплату педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та затверджений порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.
09.09.2004 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтю 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», статтею 1 якого були визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України «Про освіту» в частині виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що погашення кредиторської заборгованості проводиться виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України.
19.09.2005 року КМУ було прийнято постанову за № 934 Про реалізацію Закону України Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтю 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», якою затверджено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Абзацом другим пункту 3 зазначеного Порядку визначено, що особам, які працювали у 1997-2002 роках на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів та установ, у тому числі за сумісництвом, і звільнилися або вийшли на пенсію, заборгованість погашається один раз на квартал за їх заявою, поданою закладу чи установі, в яких вони працювали та які їм нарахували виплати.
Але ж як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 не зверталася до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, як правонаступника навчального закладу, в якому вона працювала у період 1997-2000 рр. з заявою про виплату їй спірних сум.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Невизнання або оспорювання.
За частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням того, що право ОСОБА_1 як працівника навчального закладу на отримання за час праці у Сімферопольському кооперативному технікумі надбавки за вислугу років у розмірі визначеному ст. 57 Закону України «Про освіту» - понад 20 років та на отримання за цей період допомоги на оздоровлення не спростовувалося у судовому засіданні відповідачами та підтверджується наявними по справі доказами; на законодавчому рівні визначений механізм погашення кредиторської заборгованості Державного бюджету України виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення та щорічної відпустки педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів; не встановлення у зв’язку з наведеним судовим розглядом факту порушення, невизнання або оспорювання наявного у позивачки права з боку будь-яких осіб або держави, що свідчить про відсутність між сторонами по справі спору про право цивільне, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, Кримської Республіканської спілки споживчих товариств про стягнення суми заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення - у повному обсязі.
Дійшовши до вищевказаного висновку, суд врахував й те, що відповідач - Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, з якого безпосередньо просила стягнути спірні суми ОСОБА_1, за своїм Статутом /а.с. 54-95/ не є учбовим закладом, створеним органами державної влади України чи органами місцевого самоврядування, не фінансується за рахунок бюджетних заходів та несе обов’язок з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при надані щорічної відпустки лише в межах надходження на його рахунок відповідних цільових коштів з Державного бюджету, тому на нього не може бути покладений обов’язок по виплаті спірних сум, визнаних кредиторською заборгованістю державного бюджету, за рахунок власних коштів.
Разом з тим, зазначене не позбавляє ОСОБА_1 звернутися до закладу чи установи, де вона працювала у період 1997-2000 рр. або їх правонаступника з заявою про погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення у Порядку, затвердженому постановою КМУ за № 934 від 19.09.2005 року.
При ухваленні судового рішення, суд, дотримуючись положень ст. 214 ЦПК України, повинен вирішити, у тому числі й питання про судові витрати .
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 81 ЦПК України, позивачка при пред’явленні позову до суду не оплачувала витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Оскільки ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог було відмовлено, суд, враховуючи вищезазначені положення Закону, вважає за необхідне при ухваленні судового рішення стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 гривень, з урахуванням вимог постанови КМУ від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», в редакції постанови від 05.08.2009 року.
Разом з тим, від сплати судового збору ОСОБА_1 була звільнена з підстав Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази понесення відповідачами судових витрат по зазначеній справі та про їх компенсацію представники у судовому засіданні взагалі не заявляли, суд не вирішує питання про суму судового збору.
На підставі частини 1 статті 15 ЦК України, статті 57 Закону України «Про освіту», статей 1,3 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтю 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статі 22 Закону України «Про позашкільну освіту», Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 934 Про реалізацію Закону України Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтю 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки Центральної спілки споживчих товариств України, Кримської Республіканської спілки споживчих товариств, Міністерства освіти та науки України про стягнення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі 120 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя