Копія: Справа № 2-78/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року Великобагачанський районний суд Полтавської області
в складі головуючого – судді Білецької В.І.
при секретарі - Лопатка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Багачка цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги електрозв’язку, -
в с т а н о в и в:
Як вбачається з позову, згідно договору про надання послуг електрозв’язку (телефонного зв’язку), укладеного між ВАТ «Укртелеком» в особі Центру електрозв’язку № 5 Полтавської філії ВАТ «Укртелеком» (м. Миргород) та ОСОБА_1 № 1892 від 22.07.1997 року, ВАТ «Укртелеком» надавав відповідачеві послуги електрозв’язку та телекомунікаційні послуги по користуванню телефоном, номер телефону НОМЕР_1.
Позивач вказує, що за період з 01.01.2006 року по 20.10.2009 року ОСОБА_1 було надано послуги електрозв’язку на загальну суму 906 грн.25 коп.
Позивач також вказує, що протягом січня місяця 2006 року - червня місяця 2008 відповідачем ОСОБА_1 було частково здійснено оплату отриманих послуг в період з 01.12.2005 року по 20.10.2009 року в розмірі 395 грн. 92 коп. Отже, відповідачем не сплачено вартість наданих послуг електрозв’язку в 2008-2009 роках на загальну суму 522 грн. 93 коп.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплатив заборгованість за послуги електрозв’язку, позивач звернувся до суду і просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги електрозв’язку з урахуванням індексу інфляції в сумі 624 грн. 70 коп. та стягнути сплачені судовий збір в сумі 51 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлений позов підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, що в ньому викладені і просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його безпідставним і суду пояснив, що з лютого 2008 року по березень 2009 року він за місцем проживання в селищі велика Багачка АДРЕСА_1 не проживав і не користувався даним телефоном. Вважав, що телефон у нього відключено, так як згідно попередження № 1279 йому було повідомлено, що станом на 01.06.2008 року у нього є непогашена заборгованість в сумі 180 грн. 38 коп. і якщо вона не буде сплачена, то подальше надання послуг буде припинено. Вказаний борг він не сплатив. В задоволенні позову просив суд відмовити, оскільки не згодний з нарахованою сумою боргу.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, вивчивши та проаналізувавши докази по справі в їх сукупності і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 22.07.1997 року між ВАТ «Укртелеком» в особі Центру електрозв»язку № 5 Полтавської філії ВАТ «Укртелеком» (м. Миргород) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг електрозв’язку № 1892 і ОСОБА_1 є споживачем телекомунікаційних послуг. Номер його телефону НОМЕР_1 (а.с.4-5).
Відповідно до п. 3.2.8. даного Договору, споживач (в даному випадку ОСОБА_1) зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та місцеві телефонні розмови та інші послуги, надані по телефону.
Пунктом 4.3 цього Договору визначено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як вбачається з виписки про надання послуг електрозв’язку та телекомунікаційні послуги абонента ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 року по 20.10.2009 року ОСОБА_1 було надано послуги електрозв’язку на загальну суму 906 грн. 25 коп..
З неї також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 протягом січня місяця 2006-червня місяця 2008 року частково оплатив отримані послуги в період з 01.12.2005 року по 20.10.2009 року в розмірі 395 грн. 92 коп.. Відповідачем по справі не сплачено вартість наданих послуг електрозв’язку в 2008-2009 р.р. на загальну суму 522 грн.93 коп. (а.с.6-9).
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», п. 5.1 «Правил користування місцевим телефонним зв’язком», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.1997 року № 385 та п. 145,146 «Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв’язком», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, абонент зобов’язаний вносити своєчасно плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови та інші послуги, надані в кредит по телефону.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості за послуги електрозв’язку з урахуванням встановленого індексу інфляції відносно ОСОБА_1, оскільки наведений розрахунок позивача узгоджується з іншими доказами по справі. Сума інфляції за вказаний вище період становить 101 грн. 77 коп. (а.с.11). Отже, загальна сума заборгованості за послуги електрозв’язку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 624 грн. 70 коп. (522.93+101.77=624.70).
Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів (в розумінні ст. 57 ЦПК України), на яких ґрунтуються його заперечення на пред’явлений позов, він не подав належних і допустимих доказів щодо того, що він телефоном не користувався і що його телефон було відключено.
Заперечення відповідача ОСОБА_1 на позов не ґрунтуються на належних доказах, суперечать дослідженим обставинам справи в їх сукупності.
Також не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на його не проживання за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2008 року по березень 2009 року і як наслідок неможливість користування телефоном НОМЕР_1, оскільки згідно з п.3.2.6 вищевказаного договору, ОСОБА_1 зобов’язаний був повідомити підприємство зв’язку про виїзд із будинку.
Пунктом 110 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених Постановою КМ України №720 від 09.08.2005 року передбачено, що у разі не оплати отриманих послуг в установлений строк абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10 днів після зазначеного в попередженні строку не надійшло підтвердження про оплату, оператор має право припинити надання послуг.
Отже, Правилами та договором підтверджується право, а не обов’язок підприємства зв’язку розірвати договір або скоротити перелік послуг.
Суд приймає до уваги докази про те, що позивач направляв ОСОБА_1 попередження в 2008-2009 роках (а.с.42-45).
При таких обставинах справи, коли відповідач належним чином не виконує своїх зобов’язань і добровільно не сплачує заборгованості за послуги електрозв’язку та телекомунікаційні послуги і заяви про припинення надання послуг електрозв’язку чи розірвання договору до цеху електрозв’язку не направляв, у суду є підстави для стягнення з нього заборгованості в примусовому порядку.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», п.п 110,113 Правил «Про надання та отримання телекомунікаційних послуг», Договором на надання послуг телефонного зв’язку № 1892 від 22.07.1997 року, ст.ст. 526,625 ЦК України, ст.ст. 3,10,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ВАТ «Укртелеком» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ВАТ «Укртелеком» , р/р 26005133180501 в ПОД «Райффайзенбанк Аваль» МФО 331605 заборгованість за послуги електрозв’язку з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 624 гривень 70 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укртелеком», р/р 26005133180501 в ПОД «Райффайзенбанк Аваль» МФО 330605 державне мито в розмірі 51 гривня та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву на апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана у встановлений строк, рішення суду набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 14.06.2010 року.
Суддя підпис.
Копія вірна : Голова суду
Секретар