Справа № 2-1931/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 травня 2010 р.                       м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська у складі: судді Похвалітої С.М., при секретареві Цинської О.В.,

за участю:

•   представника позивача ОСОБА_1,

•   відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У своєму позові позивач зазначив, що 12 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у розмірі 11 800 грн., а позивальник зобов’язався повернути таку ж суму грошових коштів до 12 грудня 2007 року або графіку сплати, визначеному у розписці. Відповідно до умов договору позики, у разі непогашення суми позики відповідно до графіки повернення повна сума позики повертається протягом 3-х днів з часу закінчення строку, встановленого договором. У зазначений строк відповідач позику не повернув, на його неодноразові прохання повернути борг не реагує, від зустрічей ухиляється. На даний час борг відповідача за договором позики не погашено, відповідач ухиляється від його виконання. Тому прохає суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 суми основного боргу 11 800 грн. суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 16 496, 40 грн., суму заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних 771,08 грн., а також моральну шкоду у сумі 5 000 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 172,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.  

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилався на обставини викладені в позові, прохав суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 суми основного боргу 11 800 грн. суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 16 496, 40 грн., суму заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних 771,08 грн., а також моральну шкоду у сумі 5 000 грн., суму сплаченого державного мита у розмірі 172,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.    

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково, та зазначив, що дійсно від позивача 12 вересня 2007 року він отримав позику у розмірі 11 800 грн., але до сьогоднішнього часу так борг й не повернув, у зв’язку з тим, що не має можливості. Не заперечувала щодо задоволення позовних вимог позивача в частині боргу, але в частині вимог моральної шкоди, трьох відсотків річних та суми індексу інфляції прохав відмовити.

Вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи та надані суду докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що підлягають частковому задоволенню.

    Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

19 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу в тимчасове користування грошові кошти на загальну суму 11 800 грн., що підтверджується договором позики від 12 вересня 2007 року та розпискою від 12 вересня 2007 року (а.с.9, 10).

Відповідно до розписки (а.с.10) відповідач взяв у борг 12 вересня 2007 року гроші у сумі 11 800 грн., та зобов’язався повернути зазначену суму до 31 грудня 2007 року відповідно до визначеного графіку, що не заперечується відповідачем.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на 31 грудня 2007 року борг в сумі 11 800 грн. позивачу не повернув, про що не заперечується відповідачем.  

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, в судовому засіданні встановлено, що договір позики між сторонами є укладеним 12 вересня 2007 року, а саме з часу передачі позивачем відповідачу гроші в сумі 11 800 грн., що підтверджується розпискою та самим договором позики.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення боргу позики в сумі 11 800 грн. підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позивальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Так, згідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 771 грн. 08 коп. та основного боргу з урахуванням індексу інфляції 16 496 грн. 40 коп. підлягають задоволенню.    

В частині вимог щодо стягнення моральної шкоди позивачу слід відмовити, у зв’язку з необґрунтованістю своїх вимог в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Позивачем не надані суду докази того, в чому саме полягає спричинення йому моральної шкоди зі сторони відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 551, 625, 1046, 1047, 1048, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3:

•    16 496 (шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто шість) грн. 40 коп. – суму боргу з урахуванням індексу інфляції;

•    771 (сімсот сімдесят одна) грн. 08 коп. – суму відсотків;

•    172 (сто сімдесят дві) грн. 67 коп. - суму судового збору;

•    120 (сто двадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Усього: 17 560 (сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 15 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                             С.М.Похваліта