Машівський районний суд  Полтавської області

Справа № 2-249/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 31 травня 2010 року.  Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді                         Січиокно Т.О.

за участю: секретаря                         Гезела Л.Р.

          позивача                         ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області  про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и в :

у  травні 2010 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та  інвалідом 2 групи, захворювання якого пов’язане з ліквідацією наслідків на ЧАЕС. Відповідач в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховує пенсію згідно із постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року, які не відповідають вимогам Закону. Звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.50, ч.4 ст.54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він отримав відмову.  

З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії  в розмірах, передбачених ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та із урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” з 01 січня 2004 року  по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком  з подальшим перерахуванням пенсії при зміні розміру мінімальної пенсії за віком; та  зобов’язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії відповідно до  ст. 50,  ст. 67 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  та із урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 січня 2004 року по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальної пенсій за віком з подальшим перерахуванням пенсії при зміні розміру мінімальної пенсії за віком.  

Позивач  ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, просить повністю задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися,  про час та місце розгляду справи повідомлялися,  відповідач УПФУ в Машівському районі надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

           Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

судом встановлено, що позивач відноситься до 1 категорії  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  і з 22.08.1998 року по даний  час являється інвалідом 2 групи., що підтверджено посвідченням НОМЕР_1,   довідками МСЕК. (а.с. 8, 9,14,15).

             Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

            Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону  їхнього  життя  і  здоров'я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно -  забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені  Законом України "Про статус і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року.(далі Закон).

          Згідно з частиною 4 статті 54 Закону  в усіх випадках розмір пенсій  для  інвалідів  ІI групи,  щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не може бути  нижчим  8  мінімальних пенсій за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, де зазначено, що мінімальний  розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розміру пенсій, призначених  згідно  з цим Законом, суд не вважає перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком,  оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. А відсутність іншого визначення мінімального  розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону.

Враховуючи те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” ( набрав чинності з 01 січня 2004 року) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок державної і додаткової пенсії позивачу повинен здійснюватися із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений у Законі України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.

          Відповідно до статті 50 Закону  особам, віднесеним до категорії 1, призначається також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком для осіб, які мають другу  групу інвалідності.  Під час визначення розміру додаткової пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України  у редакції Закону України від 05.10.2006 року встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 4  розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не було визначено таку величину, як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, вказане питання було врегульовано Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» ( далі Закону № 1704-1V )  від 11.05.2004 р., який набув чинності 27.05.2004 року, відповідно до якого особам, які втратили працездатність встановлено прожитковий мінімум в розмірі 284,69 гривні.

    Між тим, до 27 травня 2004 року, тобто до ухвалення Закону, здійснюючи позивачу виплату пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідач діяв на підставі та у відповідності з діючим законодавством, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не була визначена така величина, як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а тому позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 01 січня 2004 року по 26 травня 2004 року задоволенню не підлягають.    

Статтею 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 332 грн.

По питанню перерахунку пенсії у 2006 та 2007 роках, суд вважає слід зазначити наступне:

 статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який у 2006 році складав: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривня, з 1  жовтня - 366 гривень, у 2007 році: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів  України.

Законом України від 28.12.2007 року № 107 –VІ “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 54 Закону України “  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по другій групі інвалідності -   200 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.15 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, беручи до уваги межі позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач мав право на отримання державної пенсії у розмірі передбаченому частиною 45 статті 54 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та додаткової пенсії у розмірі, передбаченому статтею 50 цього ж закону з урахуванням частини 1 статті 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” з 27 травня 2004 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

            Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію  згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” і перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.  Тому суд вважає, що  Головне управління Пенсійного фонду України в  Полтавській області є належним відповідачем по даній справі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в  Полтавській області здійснити перерахунок додаткової пенсії  ОСОБА_1 по другій групі інвалідності та провести відповідні виплати відповідно до ст. 50  Закону в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням частини 1 статті 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27 травня 2004 року  по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених раніше виплат.

 Окрім цього, зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду в  Полтавській області провести перерахунок державної пенсії  з  27 травня 2004 року  по  31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року  відповідно до ч. 4 статті 54 Закону по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених раніше виплат.

Відповідач листом № 11\П-02 від 19.04.2010 року відмовив  позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що обчислення пенсії проведено згідно до порядку, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне, визнати протиправною відмову головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області у нарахуванні пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому статтею 50 та частиною 4 статті 54 Закону.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому перераховувати пенсію при зміні розміру мінімальної пенсії за віком не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 152 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову  Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про здійснення перерахунку та виплати пенсії  ОСОБА_1

Зобов’язати  Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області  здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по другій групі інвалідності щодо розміру державної (основної ) пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати недоотриманих сум внаслідок здійсненого перерахунку з 27 травня 2004року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009року.  

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області  на користь  ОСОБА_1  витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду справи у розмірі  18 (вісімнадцять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .

Суддя: ( підпис )

 З оригіналом згідно:

Суддя Машівського районного суду                                                                                             Т.О.Січиокно