Справа 2-1202/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого   судді     Антонової Н.В.

при секретарі     Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Укргаз”, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду                   м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «УКРГАЗ», третя особа на стороні відповідача                        ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання договору зворотнього викупу облігацій № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року та договору купівлі-продажу майнових прав № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року недійсними з тих підстав, що вони суперечать нормам чинного законодавства України.

Позивач з метою інвестування будівництва житлового комплексу «ЧАЙКА», який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки,                              вул. В. Лобановського, придбав за договором купівлі-продажу облігацій № Б-195/81-06-02/2008/01 від 25 лютого 2008 року звичайні іменні цільові облігації, серії В, бездокументарної форми існування, код ISIN 102683ВВ04, загальною кількістю 7661 штук, емітентом яких є відповідач, що підтверджується проспектом емісії, опублікованим в періодичному виданні «Дивіденди-Інформ» № 256 (592) від 25 жовтня 2006 року.

Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору участі у будівництві об’єкту № 6/1/12/82/Ж від 19 лютого 2008 року за позивачем закріплювався об’єкт нерухомості – квартира АДРЕСА_1 в житловому комплексі загальною площею 76,61 кв. м.

За умовами укладених з відповідачем договорів та згідно Проспекту емісії, після погашення позивачем  облігацій до нього переходить право власності на квартиру.

Відповідно до п. 4.1. проспекту емісії погашення облігацій відбувається у період з                   2 вересня по 1 листопада 2009 року.

Не дочекавшись початку погашення облігацій, відповідач запропонував позивачу укласти договір зворотнього викупу облігацій, передавши облігації назад відповідачу, а в заміну отримати майнові права на квартиру, уклавши відповідно договір купівлі-продажу майнових прав.

9 липня 2009 року позивачем було укладено з відповідачем договір зворотнього викупу, договір купівлі-продажу майнових прав та договір  участі у будівництві об’єкту               № 6/1/12/82/Ж. Попередньо укладений договір участі у будівництві об’єкту від 19 лютого 2008 року № 6/1/12/82/Ж між позивачем та відповідачем було розірвано.

Позивач вважає, що договір зворотнього викупу та договір купівлі-продажу майнових прав є недійсними. Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Договір зворотнього викупу був укладений сторонами без участі професійного учасника фондового ринку – торговця цінними паперами, що підтверджується відсутністю його як сторони в оспорюваному договорі, а також відсутністю у жодного торговця України разового замовлення на виконання операції з придбання Облігацій за цим оспорюваним договором. Укладаючи договір зворотнього викупу, сторони фактично порушили вимоги Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

На думку позивача договір зворотнього викупу суперечить ч. 9 ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» а тому на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України має бути визнаний судом недійсним.  

В обґрунтування недійсності договору купівлі-продажу майнових прав позивач зазначив, що за умовами договору купівлі-продажу майнових позивач за кошти придбав у відповідача майнові права на квартиру в будинку в межах житлового комплексу.  

Вказує, що фактично, в розумінні ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», придбавши майнові права на квартиру за оспорюваним договором позивач здійснив інвестиційну діяльність, шляхом інвестування у житлове приміщення - об’єкт нерухомості, будівництво якого буде завершено у майбутньому.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на наступне.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами викуп емітентом власних цінних паперів. В зв’язку з цим, залучення торгівця цінними паперами для операцій з викупу власних цінних паперів законом не передбачена а тому позивач безпідставно стверджує, що договір зворотнього викупу облігацій є недійсним.

Щодо договору купівлі-продажу майнових прав представник відповідача пояснив, що відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 876 ЦК України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, забудовник, а саме відповідач, підписавши договір генерального будівельного підряду, отримує право вимоги до підрядника щодо передачі йому збудованого об’єкту нерухомості, та  право власності на такий об’єкт, або результат інших будівельних робіт.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність”, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Таким чином, і право вимоги, і похідне від нього право власності на об’єкт будівництва, є майновими правами або правами безпосередньо чи опосередковано пов’язаними із нерухомим майном.  

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦК України, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Враховуючи це, забудовник має право продати своє майнове право на нерухомість, право власності на яку виникне у нього на підставі договору генерального будівельного підряду.

Відповідно до ч. 3 ст. 4  Закону України „Про інвестиційну діяльність ”, об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Операція купівлі-продажу майнових прав або права вимоги, що виникають у забудовника за договором генерального будівельного підряду не є інвестуванням або фінансуванням будівництва, а є операцією з придбання майнового права. На такі операції законодавством, у тому числі ч. 3 ст. 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність” заборони не  встановлені.

Разом з тим, відповідно до ст. 876 ЦК України, власником об?єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Таким чином, забудовник, а саме відповідач, підписавши договір генерального будівельного підряду, отримує право вимоги до підрядника щодо передачі йому збудованого об’єкту нерухомості, та  право власності на такий об’єкт, або результат інших будівельних робіт.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність ”, майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, і  право вимоги, і похідне від нього право власності на об’єкт будівництва, є майновими правами або правами безпосередньо чи опосередковано пов’язаними із нерухомим майном.  

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦК України, особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Враховуючи це, забудовник має право продати своє майнове право на нерухомість, право власності на яку виникне у нього на підставі договору генерального будівельного підряду.

Третя особа  без самостійних вимог на стороні відповідача: ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» в судове засідання не з’явилась. Про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення повістки.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «УКРАГЗ»,   третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» про визнання договорів недійсними задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено емісію власних облігацій згідно проспекту емісії, опублікованому в газеті «Дивіденди-Інформ» № 256 (592) від 25.10.2006 року.

Позивачем за договором купівлі-продажу облігацій № Б-195/81-06-02/2008/01 від 25.02.2008 року придбано облігації відповідача: звичайні іменні цільові, серії В, бездокументарної форми існування, код ISIN 102683ВВ04, загальною кількістю 7661 штук, які після їх погашення надавали позивачу право на отримання у власність квартири АДРЕСА_1,                 с. Чайки, загальною площею 76,61 кв. м.

Між позивачем та відповідачем 09.07.2009 року укладено оспорюванні договір зворотнього викупу облігацій № 6/1/12/82/Ж та договір купівлі-продажу майнових прав                № 6/1/12/82/Ж.

За умовами договору зворотнього викупу облігацій № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року позивач перерахував на рахунок у цінних паперах відповідача облігації, взамін отримавши за договором купівлі-продажу майнових прав № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року майнові права на квартиру.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами викуп емітентом власних цінних паперів.  

Відповідач, як емітент цінних паперів викупив власні облігації у позивача за договором зворотнього викупу облігацій № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року. Дана операція в розумінні  п. 8 ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок ” є викупом емітентом власних цінних паперів, а тому не потребує участі професійного учасника фондового ринку – торговця цінними паперами, оскільки не вважається професійною діяльністю цінними паперами.

Відповідно, договір зворотнього викупу облігацій № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року є дійсним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч. 3 ст. 4  Закону України „Про інвестиційну діяльність ”, об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

До завершення будівництва (створення майна), відповідно до частини 3 статті 331 ЦК України,  особа  вважається власником  матеріалів,  обладнання  тощо,  які  були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, об’єкт нерухомості  набуває статусу окремого майна лише після введення його в експлуатацію, в порядку встановленому чинним законодавством.  

Проте, окрім права власності на матеріали та обладнання, які використовуються в процесі будівництва, забудовника та об’єкт будівництва пов’язують інші права, які виникають під час його створення.

Забудовник, як уповноважена відповідним дозволом на будівництво, особа у випадку залучення до створення об’єкту будівництва генерального підрядника, отримує у тому числі права вимоги до останнього щодо передачі забудовникові готового об’єкту будівництва.

З огляду на це, та з урахуванням положень статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», відповідно до якої майновими правами визнаються  права,  які пов’язані з майном, відмінні від права власності, зокрема права, які є складовими права власності, зокрема права володіння, розпорядження, користування, а також права вимоги, забудовник набуває майнові права, пов’язані із об’єктом будівництва.

Відповідно до частини 2 статті 656 ЦК України, майнові права можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

Цивільним кодексом не заборонено здійснювати купівлю-продаж майнових прав на об’єкти житлового будівництва, що дає достатні підстави вважати таке їх відчуження правомірним, та таким, що не суперечить частині 3 статті 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність ”.

Операція купівлі-продажу майнових прав або права вимоги, що виникають у забудовника за договором генерального будівельного підряду не є інвестуванням будівництва, а є операцією з придбання майнового права. На такі операції законодавством, у тому числі ч. 3 ст. 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність ” заборони не  встановлено.

Зазначене вище також підтверджується судовою практикою, зокрема, постановою Вищого Господарського Суду України від 24.05.2007 року по справі № 2/99, роз’ясненням Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 30.11.2009 року                       вих. № 12/19-2-8/5-4563 та листом-роз’ясненням Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року № 19-50-2309.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав № 6/1/12/82/Ж від 09.07.2009 року відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 – 59, 60, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 4, 12, 203, 215, 216, 331, 656, 875, 876 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст. ст. 2, 4 Закону України „Про інвестиційну діяльність ”, ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність ”,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «УКРГАЗ»,  третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» відмовити повністю .

В задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору зворотнього викупу облігацій від 9 липня 2009 року № 6/1/12/82/Ж, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ» відмовити повністю.

В задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 9 липня 2009 року № 6/1/12/82/Ж, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ» відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: