АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 11 -а-1321 /09 Категорія: ч.2 ст. 121 КК України
Головуючий у 1 інстанції Шурига Т. Г.
Доповідач Лагнюк М. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого, судді Лагнюка М. М.,
суддів Скавроніка В.М. та Юденко Т.М.,
за участю прокурора Карпука Ю.А.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2009 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
засуджений:
- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі;
За вироком суду злочин вчинено з таких підстав.
ОСОБА_2 проживав разом зі співмешканкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 і між ними періодично виникали сварки, у зв’язку з чим між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сформувались сталі неприязні стосунки.
10 травня 2008 року, приблизно о 23 годині, в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння разом з ОСОБА_4. В цей час у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 перебуваючи на кухні вищевказаної квартири, наніс ряд потужних, цілеспрямованих ударів в область голови ОСОБА_4 від чого остання знепритомніла та впала на підлогу.
11 травня 2008 року каретою швидкої допомоги ОСОБА_4 була доставлена до лікарні швидкої медичної допомоги, де 15 травня 2008 року о 11 годині 45 хвилин, незважаючи на проведене лікування, була констатована смерть ОСОБА_4.
Причиною смерті ОСОБА_4 явився комплекс пошкоджень в області голови, обумовивший форсування закритої черепно-мозкової травми у вигляді: крововиливи в області під оболонки і в шлуночки мозку, що сприяли розвитку набрякання головного мозку.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій вчинення злочинну просить пом’якшити призначене судом покарання з застосуванням ст. 69 КК України, визначивши його розмір нижче нижчої межі ніж передбачене ст. 121 ч.2 КК України. Зокрема він посилається на те, що при призначенні йому покарання суд не в повному обсязі врахував його особу та обставини, які пом’якшують покарання, а саме активне сприяння розкриттю злочину, не врахував ставлення до нього представника потерпілої - її матері ОСОБА_6, яка в своїх показаннях висловила побажання не карати його суворо.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини, просить вирок суду змінити в зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, виключити із мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій засудженого кваліфікуючу «умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння», кваліфікуючи дії засудженого за ч.2 ст. 121 КК України як умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, в решті вирок залишити без зміни. В обгрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що диспозиція ч.2 ст. 121 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, тому із мотивувальної частини вироку вона підлягає виключенню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію та не заперечував проти задоволення апеляції прокурора, пояснення захисника, який підтримав апеляцію прокурора та засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційне подання прокурора та апеляційна скаргазасудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і обгрунтовані зібраними у справі доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями засудженого.
Подія злочину, доведеність винуватості в апеляціях не заперечується.
Доводи прокурора в апеляційному поданні про виключення із мотивувальної частини вироку при кваліфікації дій засудженого кваліфікуючої ознаки « умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння» і необхідності кваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть є необгрунтованими.
Відповідно до диспозиції ст. 121 ч. 1 і ч. 2 КК під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміється умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Тому суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання ОСОБА_2, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом’якшують та обтяжують покарання, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання. При цьому враховано, як обставину, що пом’якшує покарання - щире каяття та дані про його особу - позитивну характеристику з місця роботи. Призначене районним судом покарання відповідає тяжкості злочину та особі засудженого і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. З уваги на вчинене ОСОБА_2 та дані про його особу, підстав пом’якшити йому покарання, колегія суддів не знаходить.
З уваги на таке апеляційне подання прокурора та апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 без зміни.