Справа № 22ц-6169
Головуючий у 1 інстанції Добінчак О.П.
Категорія 53
Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 серпня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі ШУЛЯК Я. Г. За участю
Представника відповідача Дейнека Н.О. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ) «Шахтоуправління «Попасні ліски» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 червня 2009 року
ВСТАНОВИВ
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски»» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що він знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 15 березня 2008 року по 4 листопада 2008 року, працював водієм. 4 листопада 2008 року його було звільнено за згодою сторін, за п.1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення йому не були виплачені належні суми. Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 3 332.68 грн., яка виникла за серпень та вересень 2008 року, середній заробіток за час затримки розрахунку з 5 листопада 2008 року по день розгляду справи у суді.
Протягом судового розгляду позивач ОСОБА_2 відмовився від позовних вимог в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у зв’язку з її виплатою 27 травня 2009 року. Відмова від позову прийнята судом, провадження по справі в цій частині закрито.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від З червня 2009 року позовні вимоги задоволені: стягнуто з відповідача ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8 449 грн., судовий збір 84, 49 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 250 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Шахтоуправління «Попасні ліски» просить скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач посилається на те, що суд не взяв до уваги ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України - 3 місяці. Судом при визначенні середнього заробітку не було враховано, що підприємством наказом № 35 від7 жовтня 2008 року встановлений простой з розрахунком заробітної плати в розмірі двох третин окладу кожного працівника відповідно до ст. 113 КЗпП України, тому середньоденна заробітна плата буде складати 27, 61 грн. проти 41, 42 грн., всього за час затримки розрахунку 3 561, 69 грн.
В судовому засіданні представник відповідача Дейнека Н.О. підтримала апеляцію.
Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, просив розглядати справу в його відсутності.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду -зміненню з наступних підстав.
Відповідно д ч.3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 15 березня 2008 року по 4 листопада 2008 року. При звільненні 4 листопада 2008 року не було проведено виплати всіх сум, що йому належать, а саме заробітна плата 3332, 68 грн. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 27 травня 2009 року, тому стягнуто середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з 5 листопада 2008 року по 27 травня 2009 року 8 449, 68 грн.
Проте повністю з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З обставин справи вбачається, що позивач дійсно знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 15 березня 2008 року по 4 листопада 2008 року, що підтверджено копією трудової книжки (а.с. З), копіями наказів про прийом на роботу та звільнення (а.с. 11, 12).
З довідки підприємства вбачається, що відповідач на час звільнення позивача з роботи мав заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі 3332, 68 грн. ( а. с. 4), яка не була виплачена в день звільнення, розрахунок з позивачем проведено лише 27 травня 2009 року (а.с. 23). Зазначені обставини правильно встановлені судом та не оспорені відповідачем.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 p. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Будь-яких доказів поважності причин несвоєчасного розрахунку відповідач не надав, а заперечення його представника щодо підстав для звільнення від відповідальності за ст. 117 КЗпП зводяться до пропуску строку звернення до суду. Проте зазначене не може бути доказом відсутності вини підприємства.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач пропустив встановлений законом тримісячний строк звернення до суду не грунтуються на законі.
Відповідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 25 постанови від 24 грудня 1999 p. N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся за захистом свого права 10 квітня 2009 року (а.с. 1).
Перебіг тримісячного строку звернення до суду почався не з дня звільнення 4 листопада 2008 року, як зазначає відповідач, а з 28 травня 2009 року, тобто з наступного дня після виплати заборгованості по заробітній платі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про проведення розрахунку спростовуються поясненнями позивача, змістом позовної заяви, видачею довідок по наявність заборгованості по заробітній платі. Обов’язок проведення повного розрахунку законодавцем покладено саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу.
За таких обставин суд прийшов до правильного правового висновку про наявність у позивача права вимагати від відповідача стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Проте сума заробітку за час затримки розрахунку судом визначена не вірно.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
При обчисленні заробітної плати за час затримки розрахунку суд першої інстанції правильно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами та доповненнями, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи позивача вересень та жовтень 2008 року. Середньоденна заробітна плата позивача становить 41, 42 грн. (а.с. 5, 24 )
Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що середньоденний заробіток повинен складати 27, 61 грн. у зв’язку з простоєм на виробництві, який мав місце після звільнення позивача, оскільки вони не грунтуються на законі.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданням відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи відповідача про врахування наказу про затвердження акта простою неспроможні. Неподання зазначеного доказу до суду першої інстанції не було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку повинен становити 5 715, 96 грн., виходячи із 5-денного робочого тижня (листопад 2008 року -18робочих днів.; грудень 2008 року -22 днів; січень 2009 року - 20 днів; лютий 2009 -20 днів; березень 2009 року-21 день ;квітень - 22 дні; травень - 15 днів, всього 138 днів (41, 42 грн. середньоденний заробіток х 138 робочих дня).
Стягнення середнього заробітку за 204 дня робочих, як це зроблено судом першої інстанції, не підтверджено доказами.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення зміненню в частині розміру стягнутої заробітної плати за час затримки розрахунку, оскільки воно не відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Попасні ліски задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від З червня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат змінити: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Попасні ліски " на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку з 5 листопада 2008 року по 27 травня 2009 року 5 715, 96 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Попасні ліски " на користь держави судовий збір 57, 16 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення справи 30 грн.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.