АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 -3436/09
Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Суддя-д оповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Маловічко С. В.,
Прокопенка О.Л., При секретарі: Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, комунальне підприємство ВРЕЖО 2, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання права користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Жовтнева райадміністрація Запорізької міської ради, як орган опіки та піклування, комунальне підприємство ВРЕЖО 2 Жовтневого району м. Запоріжжя, про зміну умов договору найму жилого приміщення, про перепланування квартири,
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_6, КП «ВРЄЖО - 2» Жовтневого району м. Запоріжжя, Відділ у справа х громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання права користування жилим приміщенням. В позові зазначала, що вона перебуває з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі з 2.03.1990 року. З моменту реєстрації шлюбу вона мешкала разом зі своїм чоловіком в квартирі за адресою АДРЕСА_4. З ними проживав і її син. У квартирі чоловіка вони не могли проживати, тому що там проживав його син з жінкою, яка була прописана в цій квартирі і заперечувала проти прописки і проти проживання позивача. Коли в 1994 році шлюб сина чоловіка та невістки було розірвано, то невістка залишилась проживати в квартирі її чоловіка до 2002 року. У вересні 2002 року відповідач з донькою перейшли жити до своєї матері. З цього часу позивач зі своїм чоловіком стали проживати в спірній квартирі разом з його сином та його співмешканкою ОСОБА_7 Кожен рік з березня по кінець листопаду вона з чоловіком живуть на дачі. До теперішнього часу вона проживає з чоловіком в спірній квартирі, другого помешкання не немає, разом з чоловіком веде спільне господарство, вона досі не має прописки, що обмежує її право на отримання пенсії, право на медичне обслуговування за місцем фактичного проживання. Тому ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1.
ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , ОСОБА_4, Виконавчого комітету Запорізької міської ради, 3 - і особи: Жовтнева районна адміністрація Запорізької міської ради, КП Врежо № 2 Жовтневого району м. Запоріжжя, про зміну умов договору найму жилого приміщення, про перепланування квартири, про дачу згоди на перепланування квартири, про виселення. Уточнивши позов, вона зазначила, що трикімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 належить до державної власності. Квартира знаходиться в п’ятиповерховому панельному будинку на п’ятому поверсі. Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_6 В квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_5 однією сім’єю та ОСОБА_6 одноособово. ОСОБА_8 тривалий час перешкоджає їй та неповнолітній дочці користуватися квартирою. За рішенням суду вони були вселені квартиру, проте наступного дня ОСОБА_8 зайняв дві суміжні кімнати, поставив замки та перешкоджає користуватися квартирою. Апеляційний суд Запорізької області відмовив їм в позові про зміну умов договору найму житлового приміщення, суд послався на те, що ОСОБА_6 отримає житлову площу меншого розміру, ніж йому належить за законом. Проте вона вважає, що у разі перепланування квартири можливо поділити житлові приміщення в квартирі та змінити умови договору найму житлового приміщення іншим чином. У разі перепланування квартири суміжними стануть дві кімнати № 6 площею 9, 68 кв. м та № 7 площею 14, 8 кв. м, загальна площа 24, 48 кв. м., а кімната № 5 площею 14, 72 кв. м. буде ізольованою. За вказаних умов їй з донькою можливо буде виділити дві суміжні кімнати № 6 та № 7, загальною площею 2 4, 48 кв. м., а відповідачу - ізольовану кімнату № 5 площею 14, 72 кв. м. Вважає, що такий поділ жилих приміщень в квартирі буде відповідати законним інтересам сторін та дасть можливість кожній із сторін незалежно від іншої в повній мірі володіти і користуватися своїм житлом. Однак відповідач «є дає згоди на перепланування квартири. Крім того під час їх тимчасового непроживання в квартирі ОСОБА_6 вселив в квартиру свою дружину ОСОБА_4, яка проживала окремо у належній їй на праві власності квартирі. ОСОБА_4 вселилась в квартиру без їх дозволу і, проживаючи з спірній квартирі, займає належні їм жилі приміщення без їх дозволу.
Позивач просила суд: виселити ОСОБА_4 з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення; дати згоду на перепланування квартири за адресою АДРЕСА_2, за яким слід за рахунок кімнати № 6 збудувати альков із входом в нього з кімнати № 5, для чого в кімнаті № 6 на відстані 1, 0 м. від стіни, яка розділяє кімнати № 6 та № 5 спорудити нову стіну, а в стіні між кімнатами № 6 та № 5 зробити отвір, в результаті чого площа кімнати № 6 зменшиться до 9, 68 кв. м., а площа кімнати № 5 збільшиться до 14, 72 кв. м. ; витрати по переплануванню квартири покласти у рівній мірі на всіх проживаючих у квартирі осіб; змінити умови договору найму жилого приміщення в квартирі: виділити ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_3 ізольовані суміжні жилі кімнати № 6 та № 7 розмірами 9, 68 кв. м. та 14, 80 кв. м., загальною площею 24, 48 кв. м. ; виділити ОСОБА_6 ізольовану жилу кімнату № 5 площею 14, 72 кв. м., службові та побудові приміщення: кухню, ванну кімнату, туалет та коридор - залишити у спільному користуванні; зобов’язати КП ВРЕЖО № 2 Жовтневого району укласти окремі договори найму житлового приміщення з зазначеними особами на виділенні їм жилі приміщення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, КП ВРЕЖО 2, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, про визнання права користування жилим приміщенням, відмовлено.
В задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Жовтнева райадміністрація Запорізької міської ради, як орган опіки та піклування, КП ВРЕЖО 2 Жовтневого району м. Запоріжжя, про зміну умов договору найму жилого приміщення, про перепланування квартири, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 в особі представника -ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлениху суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що відмовляючи в позові ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того що квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, належить до державної власності, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_6. В квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про зміну умов договору найму вищевказаного спірного житлового приміщення та вселення в частині позову, а саме про зміну умов договору найму житлового приміщення не були задоволені з тих підстав, що квартира складається з трьох кімнат - двох суміжних 12, 2 кв. м. і 14, 8 кв. м. і однієї ізольованої розміром 12, 2 кв. м. При виділені ОСОБА_6 ізольованої кімнати 12, 2 кв. м. його доля зменшується на 0, 86 кв. м., що погіршує житлові умови останнього.
Відповідно до вимог ст. 100 ЖК Української РСР, переобладнання і перепланування жилого приміщення допускається за згодою наймача, членів сім’ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Такого дозволу не дає ні ОСОБА_8 ні КП ВРЕЖО 2.
Вимоги про зміну договору найму випливають з вимог про перепланування квартири.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дії шов до вірного висновку про відмову ОСОБА_2 в позовних вимогах
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції обгрунтував ті обставини з яких він відмовляє ОСОБА_2 в позові про виселення ОСОБА_4, тобто це питання судом було розглянуто, але в резолютивній частині це не зазначив, тому колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення суду.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника -ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2009 року по цій справі залишити без змін
Доповнити резолютивну частину рішення наступним. «В задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах і в інтересах ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_4 без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.