Україна

Справа № 22-5594     Головуючий у інстанції: Стрижеус A.M.

2009 року     Доповідач: Коротун В.М.

УХВАЛА

 Іменем  України

2009 р. вересня    „08" дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого: Коротуна В.М. ,
Суддів:     Євтушенко О.І.,  Немировської О.В.

при секретарі: Тороп Л.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 30 квітня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

про вселення, - Заслухавши доповідь судді Коротуна В.М. ,  пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачки - ОСОБА_2 про вселення,  посилаючись на те,  що вона є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1,  яку успадкувала після смерті своєї матері. Відповідачка є власником іншої частини вказаної квартири. Однак,  вона,  як власник своєї частки в спірній квартирі,  не може користуватися квартирою,  оскільки їй в цьому перешкоджає відповідачка.

Враховуючи,  що відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає їй у вселенні в вищевказану квартиру,  позивачка і просила вселити її у спірну квартиру,  зобов'язавши відповідачку не чинити перешкод у здійсненні права власності на спірне житло.

Рішенням Дніпровського районного суду м.  Києва від 30 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 було задоволено,  вселено її в квартиру АДРЕСА_1,  зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні вищевказаною квартирою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову,  посилаючись на те,  що суд першої інстанції неповно з'ясував всі суттєві обставини справи,  дав невірну оцінку зібраним доказам,  висновки суду не відповідають обставинам справи,  суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,  квартира АДРЕСА_1 належала,  відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 жовтня 1993 року по 1/2частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивачка ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 серпня 2006 року успадкувала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1,  яка належала померлій ОСОБА_4 разом з братом ОСОБА_5 Таким чином,  ОСОБА_3 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 26 лютого 2005 року уклав шлюб з ОСОБА_2,  а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що вимоги ОСОБА_3 є законними та обґрунтованими. Вказані висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи,  наданих доказах,  яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку,  відповідають вимогам закону.

Так,  згідно  ст.  391 ЦК України,  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В судовому засіданні встановлено,  що відповідачка,  яка мешкає в спірній квартирі,  заперечує проти проживання позивачки у спірній квартирі,  не впускає її до квартири,  не дає можливості занести до квартири власні речі,  всіляко перешкоджає вселенню позивачки до спірної квартири,  чим перешкоджає позивачці,  як власнику квартири,  в користуванні цією квартирою.

Таким чином,  враховуючи,  що права власника були порушені,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном,  тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що позивачка ОСОБА_3 правомірно вимагає усунення будь-яких порушень її прав користуватись та розпоряджатись спірною квартирою,  у порядку,  встановленому законодавством,  в тому числі шляхом вселення її до спірної квартири.

Виходячи з зазначеного,  позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те,  що в рішенні не зазначено конкретно,  в яку кімнату необхідно вселити позивачку,  оскільки заявлялися вимоги про вселення в спірну квартиру,  а не про визначення порядку користування спірною квартирою.

Безпідставними є також посилання в апеляційній скарзі на те, ,  що позивачка має інше житло і є власником інших квартир поряд зі спірною квартирою,  оскільки вказані доводи не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства,  не впливають на вимоги про вселення в вищевказану квартиру.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним та обгрунтованим,  відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі,  не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313,  314,  315,  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.  Києва від 30 квітня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом 2 (двох) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.