Україна

Справа № 22-6859/09     Головуючий у інстанції: Наборозняк М. І.

Доповідач: Коротун В.М.

УХВАЛА

Іменем  України

2009 р. вересня    „08" дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого: Коротуна В.М. ,
Суддів:     Євтушенко О.І.,  Немировської О.В.

при секретарі: Тороп Л.В.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 28 травня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_2

до Дочірнього підприємства „ЕС ЕНД ТІ Україна"

про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і

моральної шкоди,  - Заслухавши доповідь судді Коротуна В.М. ,  пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року позивач - ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом до відповідача - ДП „ЕС ЕНД ТІ Україна" про поновлення на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,  посилаючись на те,  що він працював у відповідача експедитором.  Під час виконання трудових обов'язків 15.12.2008 року він виявив крадіжку отриманого ним у свою підзвітність товару на суму 116017, 62 грн. За вказані дії у зв'язку із втратою довіри на підставі п. 2  ст.  41 КЗпП України,  наказом від 14.01.2009 року він був звільнений з посади експедитора. Позивач вважав,  що наказ про звільнення і саме звільнення його з роботи є незаконним,  в зв'язку з чим і просив поновити його на роботі на посаді експедитора,  стягнути зарплату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Рішенням Святошинського районного суду м.  Києва від 28 травня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2  було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2  - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі,  посилаючись на те,  що суд першої інстанції неповно з'ясував всі суттєві обставини справи,  дав невірну оцінку зібраним доказам,  висновки суду не відповідають обставинам справи,  суд порушив норми матеріального та

процесуального права,  внаслідок чого постановив незаконне та необґрунтоване рішення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції,  позивач - ОСОБА_2  працював на посаді експедитора у ДП „EC ЕНД ТІ Україна".

В зв'язку із втратою довіри і на підставі п. 2  ст.  41 КЗпП України позивача - ОСОБА_2  було звільнено з роботи,  тобто з посади експедитора ДП „ЕС ЕНД ТІ Україна" 14.01.2009 року.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог діючого законодавства за наявністю підстав для звільнення.

Так,  в судовому засіданні встановлено,  що 15.12.2008 року близько 14 год. 10 хвил. було виявлено крадіжку отриманого позивачем у свою підзвітність товару на суму 116017, 62 грн.,  який знаходився у належному позивачеві автомобілі,  який він надав в оренду відповідачу і на якому сам безпосередньо працював,  виконуючи функції водія автомобіля і експедитора по транспортуванню товару,  належного відповідачу.

По факту крадіжки було проведено перевірку,  яка знайшла своє відображення в звіті комісії по проведенню службового розслідування факту крадіжки 15.12.2008 року товарно-матеріальних цінностей належних підприємству.

Внаслідок службового розслідування було встановлено,  що позивач -ОСОБА_2  порушив посадову інструкцію експедитора,  з якою він був ознайомлений при прийнятті на роботу,  що підтверджується його підписом.

Зокрема,  позивач не виконав свої зобов'язання,  регламентовані в інструкції щодо обов'язку не залишати автомобіль без догляду за межами спостереження на любий мінімальний термін,  що може спричинити угон автомобіля або крадіжки яких-небудь речей чи вантажу.

Враховуючи вказане,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що позивач не сумлінно виконував свої службові обов'язки,  не вжив всіх необхідних і можливих заходів для збереження товару відповідача.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що однією із причин заподіяння шкоди відповідачу є неналежне виконання своїх службових обов'язків працівником відповідача - ОСОБА_2  При цьому вина ОСОБА_2  в заподіянні шкоди відповідачу полягає в його недбалому ставленні до своїх службових обов'язку,  його бездіяльності щодо охорони автомобіля з товаром відповідача,  невжиття своєчасно заходів для передачі товару для збереження іншим матеріально-відповідальним особам.

Враховуючи вказане,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те,  що відповідач мав право розірвати трудовий договір із позивачем,  який вчинив дію,  що дає підставу для втрати до нього довіри. При цьому вірним є висновок про те,  що відносини довіри між сторонами по праві перестали існувати по вині ОСОБА_2  і підстав для поновлення його на роботі на посаді матеріально-відповідальної особи при таких обставинах немає.

Суд врахував,  що з позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за отримані від відповідача цінності,  оскільки посада експедитора входить до Переліку посад з працівниками,  котрі їх займають,  можливе укладення договору про повну матеріальну відповідальність.

Виходячи з викладеного,  позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,  в зв'язку з чим в задоволенні позову вірно відмовлено.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те,  що позивач не винен в скоєнні крадіжки щодо отриманого ним товару,  оскільки позивача було звільнено не за крадіжку товарів,  а за втрату до нього довіри внаслідок необережної вини у виникненні нестачі товарів на велику суму,  що є фактичною матеріальною шкодою для відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду є законним та обґрунтованим,  відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі,  не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  303,  307,  308,  313,  314,  315,  317 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.  Києва від 28 травня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом 2 (двох) місяців до Верховного Суду України в касаційному порядку з моменту проголошення через суд касаційної інстанції.