Справа № 22ц-5662

Головуючий 1 інстанції - Кобаль МЛ.

Категорія 26

 Доповідач -Бабенко П.М.

УХВАЛА

 іменем України

13 серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Прокопчук Л.М.

суддів: Бабенка П.М., Жданової B.C.,

при секретарі- Петрушенко А.О.,

за участю представника відповідача Ш’анько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Шахта «Комсомолець Донбасу» ( далі- ВАТ ) на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ про стягнення грошової компенсації за моральну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2, стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої у зв’язку з професійним захворюванням, в сумі 15 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач- ВАТ просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, не врахував, що позивача при прийнятті на роботу було попереджено про шкідливі умови праці, його застраховано від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань забезпечує соціальний захист позивача у разі тимчасової чи повної втрати професійної працездатності відповідний Фонд.

Суд у рішенні не зазначив у чому саме полягає моральна шкода та чим саме вона позивачу заподіяна, а позивач не зазначив із яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджено.

Суд також не встановив характер виниклих правовідносин та якими нормами вони регулюються і не врахував, що виниклі правовідносини регулювалися Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", але в цій частині положення цього Закону виключені.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач в судове засідання не з’явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, просив розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши суддю апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну відхилити, рішення суду залишити без змін з таких підстав:

Судом першої встановлено, що позивач тривалий час працював у вугільній промисловості на підземних роботах в шкідливих умовах, в тому числі перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи прохідником підземним з 13 листопада 2000 року по 8 грудня 2008 року, де відповідач не забезпечив безпечні умови праці і позивач отримав професійне захворювання- хронічний вертеброгенну попереко-хрестцеву радікулопатію у зв’язку з невідповідністю технологічних процесів проходження гірничих виробіток тривалою роботою в умовах дії шкідливих факторів: зайняттям важкою фізичною працею 50% зміни, перенесення вантажу 1000-1500 к г. за зміну.

Висновком МСЕК від 15 січня 2009 року за вказаним профзахворюванням позивачеві вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності та 10% втрати професійної працездатності (повторно ) за трудовим каліцтвом 1984 року, загальна втрата працездатності - 55%, він визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Профзахворюванням позивачеві заподіяна моральна шкода, оскільки він частково втратив працездатність, отримав інвалідність, він періодично звертається за медичною допомогою, що призводить до нервових стресів та переживань.Вказане вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя та спричиняє моральні страждання.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказа-ми( даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін в судовому засіданні (а.с. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12-16).

За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Розмір відшкодування в розмірі 15 000 грн., встановлений судом, відповідає обставинам справи, вимогам матеріального закону та вимогам розумності і справедливості.

При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права, судом правильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.. 153 КЗпП України, яка зобов’язує відповідача створити безпечні і нешкідливі умови праці, та ст.. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд всебічно, повно і об’єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Проте вирішуючи спір, суд зайво застосував до виниклих правовідносин вимоги ст.. ст. 1167, 1168 ЦК України, якім виниклий спір не регулюється, тому посилання суду на цей закон слід виключити з мотивувальної рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відшкодування моральної шкоди спричиненої працівникові професійним захворюванням передбачені ст..237-1 КЗпП.

У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Шахта «Комсомолець Донбасу» відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на ст.. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної сили.