апеляційний суд міста києва
Справа № 11-а-1248
Категорія: ч. 2 ст. 186, 15, ч. 3 ст. 185 КК України
Головуючий в 1-ій інстанці Ноздряков С. В. Доповідач: ЄленінаЖ.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді Григор’євої І. В.
суддів Єленіної Ж.М, Британчука В.В, .
за участю прокурора Мінакової Г. О.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора Гречанівської О. В, яка брала участь у розляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за якою і проживає, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; за ч.
ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; за ст. 304 КК
України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Суд визнав ОСОБА_3 винним у тому, що він своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин за наступних обставин.
07 квітня 2008 року, близько 18 год., ОСОБА_3, за попередньою змовою із ОСОБА_3 справу щодо якого виділено в окреме провадження, з метою викрадення чужого майна та діючи з корисливих мотивів, знаходячись на 8-ому поверсі під’їзду АДРЕСА_2 попередньо розподіливши ролі між собою, підійшли до потерпілої ОСОБА_5 ОСОБА_6 ривком вирвав з рук останньої сумку, а ОСОБА_3 забіг в ліфт та утримував його відчиненим, доки ОСОБА_6 не забіг з викраденим майном. При цьому ОСОБА_3 відштовхнув від дверей ліфту потерпілу, яка намагалася переслідувати їх з ОСОБА_4 Після вчиненого вони з місця злочину зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд. В результаті пограбування потерпілій ОСОБА_4 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 975, 00 грн.
Крім того, ОСОБА_3, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7, про вік якого він достовірно знав й відносно якого кримінальна справа виділена в окреме провадження, не вчинивши усіх дій, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з проникненням в житло, за наступних обставин.
16 червня 2008 року, близько 17 год. 15 хв., ОСОБА_3 з метою таємного викрадення чужого майна зламав кріплення навісного замка вхідних дверей приватного АДРЕСА_3 який належить потерпілому ОСОБА_8 Після цього вони разом з ОСОБА_7 проникли в дане приміщення та помістили до двох знайдених в ньому мішків майно, яке знаходилось у вказаному будинку, на загальну суму 4400, 00 грн. ОСОБА_7 цього ж дня, близько 17 год. 30 хв., оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 були виявлені потерпілим ОСОБА_8, який затримав ОСОБА_7, ОСОБА_3, не довівши злочин до кінця, з місця події втік.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає вирок незаконним та необгрунтованим, а призначене судом покарання - таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного. На його думку, судом не враховано обставин, які пом’якшують покарання. Посилаючись на вчинення злочину вперше, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вік та сімейне становище, просить пом’якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
В апеляції від 06 березня 2009 року прокурор вважає вирок незаконним у зв’язку із неправильним застосуванням судом кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуальних норм. Зокрема, що судом не дотримано вимог ч. 3 ст. 68 КК України щодо призначення покарання за замах на злочин, і, як наслідок, призначено покарання більш суворе, ніж передбачено законом. Вказує на те, що суд неправомірно посилається на прізвище ОСОБА_4 як особи, що вчинила злочин за попередньою змовою із ОСОБА_3, оскільки матеріали щодо нього виділено в окреме провадження, його самого оголошено в розшук, а факт винуватості цієї особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, не встановлено вироком суду. Просить вирок суду скасувати та постановити в порядку апеляційної процедури новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ст.. 186 ч. 2 КК України - 4роки 6 місяців позбавлення волі: за ст.. 304 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. З мотивувальної частини вироку виключити прізвище ОСОБА_4 та вказати, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_3 вчинено за попередньою змовою із особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
В доповненні до апеляції від 10.07.2009 року прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому його складі з мотивів істотного порушення кримінально- процесуального закону та у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні ОСОБА_3 покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав доводи своєї апеляції і заперечував проти апеляції прокурора, думку прокурора, яка підтримала доводи апеляції, прокурора, що брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, і вважала, що вирок суду слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально -процесуального закону допущені судом які виключають можливість постановления вироку, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 369, 370, 374 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку з направленням справи на новий судовий розгляд у разі, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку.
Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим.
Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і не вправі покласти в обгрунтування вироку факти і обставини, які хоч і були встановлені в ході досудового слідства, але не перевірені в судовому розгляді.
Вирок місцевого суду має відповідати вимогам статей 332-335 КПК України. Так, ст. 334 КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку повинна містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Всупереч цим вимогам закону, суд лише виклав у вироку обвинувачення, що пред’явлено ОСОБА_3 органом досудового слідства за ч. 2 ст. 186; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Натомість спосіб втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність, і які конкретно дії вчинив ОСОБА_3 для втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність в мотивувальній частині вироку не викладені.
Як вбачається з вироку, висновок про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів судом першої інстанції зроблений на підставі того, що фактичні обставини справи, як наведено у вироку, ОСОБА_3 підтвердив і повністю визнав свою вину, а тому докази відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК
України в судовому засіданні не досліджувались.
Проте, такий висновок суду не узгоджується з протоколом судового засідання.
Як вбачається з протоколу судового засідання (секретар судового засідання Паніот В.В.), при допиті підсудного 17 листопада 2008 року (а.с. 216-217) відсутнє повне викладення підсудним фактичних обставин інкримінованих злочинів. Зокрема, в частині інкримінованого злочину за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_3 показав, що в ліфті із своїм знайомим вчинили крадіжку телефону (а. с. 217). Що стосується інкримінованого злочину за ст. 304 КК України, то по цьому епізоду підсудний не допитувався в судовому засіданні.
За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав вказувати у вироку, фактичні обставини справи, як наведено у вироку, ОСОБА_3 підтвердив по всім епізодам пред’явленого обвинувачення.
Порушення ст. 300 КПК України (допит підсудного) є істотним порушенням вимог КПК України і безумовно тягне скасування вироку суду.
Крім того, має місце і порушення судом ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки суд фактично не встановив які саме обставини не оспорює підсудний та не впевнився в добровільності та істинності його позиції (як слідує з протоколу судового засідання під час обговорення питання щодо порядку дослідження доказів в справі підсудний у вирішення цього питання покладався на розсуд суду).
В подальшому, в судовому засіданні 04 грудня 2008 року (а.с. 220) суд дослідив дані про особу підсудного, виконав вимоги ст. 317 КПК України і перейшов до судових дебатів. Але слід зауважити і те, що як слідує з даних протоколів судових засідань 04 грудня 2008 року в судовому засіданні відбулась зміна секретаря судового засідання. При цьому питання щодо заміни секретаря судового засідання учасниками кримінального судочинства не обговорювалось, прізвище секретаря судового засідання не оголошувалось і право відводу цій особі не роз’яснювалось.
Крім того, заслуговують на увагу і доводи апеляції прокурора, що суд першої інстанції не вірно послався на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин за попередньою змовою, з ОСОБА_5 справу відносно якого виділено в окреме провадження. Оскільки, відповідно до матеріалів справи вироком Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2008 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину за ст. 186 ч.2 КК України.
Також заслуговують на увагу і доводи прокурора, що суд призначивши ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України не застосував вимоги ст. 68 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду належить судове слідство по справі провести з дотриманням вимог закону, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_3 та постановити законне і обгрунтоване рішення.
Що стосується доводів апеляції ОСОБА_3 про призначення покарання засудженому, яке є суворим, то вони мають бути перевірені під час розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія
суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити - тримання під вартою.