Судове рішення #9611042

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-а-1162

 Категорія КК: 15, 115 ч. 1

Головуючий у першій інстанції Бандура І.С.

Доповідач ЄленінаЖ.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х

Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Журавля О. О.,

суддів Єленіної Ж. М., Дзюбіна В. В.,

за участю прокурора Тертичного О.А.

захисника ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого - адвоката ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, з вищою освітою, проживаючого і зареєстрованого АДРЕСА_2 не судимого,

засуджено за ст. ст. 15, И5 ч. 1 КК України на сім років позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджений за замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинений за таких обставин.

Суд визнав, що 01 липня 2007 року, приблизно о із год.зо хв. ОСОБА_4 зайшов на літню площадку кафе «Руф», що в м. Києві, вул. Корольова, и/і де в цей час на літній площадці кафе за сусіднім столиком знаходились потерпілий ОСОБА_5 та свідок у справі ОСОБА_6. ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_4 заважав йому розмовляти з ОСОБА_7, зробив ОСОБА_4 зауваження.

Приблизно о із год. 40 хв. ОСОБА_5, пішов з кафе, а ОСОБА_5 залишився. ОСОБА_4 підійшов до столика, за яким сидів ОСОБА_5 та сказав, що ОСОБА_5 не мав права робити йому зауваження. В результаті цього між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почалася суперечка під час якої ОСОБА_5 вдарив рукою ОСОБА_4 в обличчя.

В зв’язку з діями потерпілого, які засуджений вважав неправомірними, у останнього виник умисел на вбивство ОСОБА_5

З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на вбивство ОСОБА_5, ОСОБА_4 пішов з літньої площадки кафе «Руф» до своєї квартири, розташованої в АДРЕСА_1> дістав із сейфа карабін моделі «ОП-СКС», калібру 7, 62 мм., серії «НИ», НОМЕР_1», зарядив його мисливськими патронами 7, 62 X39 та пішов на літню площадку цього ж кафе.

ОСОБА_5, не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_4, зайшов до приміщення кафе «Руф» розплатитись за обід.

А приблизно о 14 год. 00 хв. потерпілий вийшов з приміщення кафе та почав спускатись по східцях, які ведуть від кафе.

ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5 який стояв на східцях біля кафе на відстань приблизно 2-3 м., направив на нього заряджений мисливськими патронами карабін та на грунті особистих неприязних стосунків, з метою вбивства останнього здійснив постріл ОСОБА_5 в живіт.

В результаті пострілу ОСОБА_5 було заподіяне вогнепальне наскрізне поранення тканин передньо- бокової половини черевної стінки справа, непроникаюче в черевну порожнину і за черевний простір, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Від болю ОСОБА_5 присів, а ОСОБА_4 підійшов до нього та вдарив потерпілого прикладом свого карабіна в обличчя, від чого потерпілий впав. А ОСОБА_4 зайшов на літню площадку кафе, та сів за стіл, де і був затриманий працівниками міліції.

В апеляції захисник-адвокат ОСОБА_8, в інтересах засудженого, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили повно та всебічно розглянути справу, просила вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

В обгрунтування підстав апеляції адвокат посилається на те, що в процесі досудового слідства у справі було встановлено спричинення— тілесних ушкоджень (ЗЧМТ, струс головного мозку) ОСОБА_4, але ця обставина не була розглянута належним чином та не прийнято рішення згідно ст. 97 КПК України (а. с. 42); судом не було призначено судової психолого-психіатричної експертизи і тим самим не встановлено в якому стані знаходився ОСОБА_4; неодноразові клопотання захисту та експерта (висновок експерта № 145&/Е, п- ті.8; 9) щодо відтворення обстановки події за участю ОСОБА_4 та експерта, слідство залишило без розгляду, в зв’язку з чим експерт не зміг визначити ситуаційний механізм утворення пошкоджень при певних положеннях потерпілого та підсудного за відсутності даних відтворення обстановки та обставин події та натурного моделювання на місці події. Посилається апелянт і на те, що судом безпідставно відмовлено в проведенні додаткової судової медичної криміналістичної експертизи з метою отримання відповідей експерта на питання, поставлені перед ним, які мають суттєве значення по праві, а саме: «8. Чи могли виникнути тілесні, які у ОСОБА_5 при тих обставинах, на які вказує ОСОБА_4?» д/. Чи могли виникнути тілесні ушкодження, які маються у ОСОБА_5 при тих обставинах, на які вказує останній?( а. с. 153 - *55)-З огляду на зміст апеляції захисник наводить у ній також доводи про те, що судом першої інстанції не зроблено жодного висновку щодо обставин події. Суд не взяв до уваги покази ряду свідків і при цьому у вироку не зазначив, чому до уваги взяті одні докази і відкинуті інші докази.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, захисника, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила вирок суду першої інстанції скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника, вважаючи вирок суду законним і обгрунтованим; виступи учасників процесу в судових дебатах; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення, а вирок суду належить скасувати з направленням справи на додаткове розслідування, виходячи з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. ст. 22, 64 КПК України прокурор, слідчий зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують його відповідальність, в тому числі обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді, а саме: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину та інше. При цьому суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання не праві перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.

За змістом ст. ст. 368, 369, 370 КПК України, однобічним або неповним визнається досудове та судове слідство в суді першої інстанції, коли залишились недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи; вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, в тому числі на вирішення питання про винуватість засудженого і на правильність застосування кримінального закону; істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які, зокрема, перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Ці вимоги закону органами досудового слідства та судом першої інстанції належним чином не виконані, що вплинуло на законність і обгрунтованість постановленого вироку у справі.

Так, органи досудового слідства у постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого за ст. 15, П5 ч. 1 КК України (т.і, а. с. 2/6-278) і обвинувальному висновку в справі (т.і, а. с Зїб-З^Я), зокрема, визнали встановленим, що під час суперечки ОСОБА_5 вдарив рукою ОСОБА_4 в обличчя. У зв’язку з діями ОСОБА_5, які ОСОБА_4 вважав неправомірними, у останнього виник умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_5 З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 пішов до своєї квартири, дістав із сейфа карабін, зарядив його мисливськими патронами та пішов до літньої площадки кафе «РУФ». Наблизившись до потерпілого на відстань приблизно 2-3 м. направив на нього заряджений мисливськими патронами карабін і на грунті особистих неприязних стосунків, з метою вбивства останнього, вистрелив ОСОБА_5 в живіт. В результаті пострілу ОСОБА_5 було заподіяне вогнепальне наскрізне поранення тканин передньо- бокової половини черевної стінки справа, непроникаюче в черевну порожнину і за черевний простір, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження. Від болю ОСОБА_5 присів, а ОСОБА_4 підійшов до нього та вдарив потерпілого прикладом свого карабіна в обличчя, від чого потерпілий впав. А ОСОБА_4 зайшов на літню площадку кафе, та сів за стіл, де і був затриманий працівниками міліції.

Такі ж фактичні обставини справи були встановлені й судом першої інстанції при постановленні щодо ОСОБА_4 вироку в справі (т.2, а. с. 234-242).

Між тим, як убачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства в справі була призначена судово-медична експертиза за даними медичної карти на ім’я ОСОБА_4 (т. і а. с. 157-158).

За даними висновку експерта № ібоо/Е (т. і, а.с. 160-162) при вивченні медичної документації на ім’я ОСОБА_4 експертом виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Ушкодження по давності утворення може відповідати терміну 01 липня 2009 року- Утворилося від дії тупого (тупих) предметів, могло утворитися при обставинах вказаних ОСОБА_4 і відноситься до легкого тілесного ушкодження, що привело до короткочасного розладу здоров’я на термін більше 6, але менше 21 ДНЯ.

Колегія суддів уважає обгрунтованими доводи захисника про те, що по справі залишилися не перевіреними доводи ОСОБА_4 на свій захист про спричинення йому потерпілим тілесних ушкоджень і що умислу на вбивство потерпілого він не мав, вистрелив випадково.

З перших пояснень, в ході досудового слідства ОСОБА_4 зазначав про те, що під час обіду до нього підійшов ОСОБА_5, який безпричинно вдарив кулаком у висок та попільницею, в подальшому з метою затримати останнього до прибуття знайомого працівника міліції Мицика він пішов до своєї квартири та взяв карабін.

Чи могло це істотно вплинути на реальне сприйняття засудженим цих подій, його психологічний стан і поведінку в наявній ситуації. Але ці важливі обставини залишились поза увагою як органів досудового слідства, так і суду першої інстанції.

Як убачаться з матеріалів кримінальної справи слідчим при наявності за змістом протилежних пояснень ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо обставин і механізму спричинення потерпілому тілесного ушкодження, призначалась судово-медична експертиза по факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

З даних постанови про призначення експертизи та даних висновку експертизи убачається, що експерту ставились і питання про те, які ж показання ОСОБА_4 або ОСОБА_5 щодо обставин механізму спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_5 є найвирогіднішими.

При цьому, як слідує з висновку, експерт зазначив, що для відповіді на дане питання необхідно проведення відтворення обстановки і обставин події за участю судово-медичного експерта ( т.1, а. с. 153-156).

З даних висновку медико-криміналістичної експертизи (т. 1 а. с. 193-204) убачається, що експертом не дано відповіді на поставлені слідчим ряд питань, - «оскільки визначити ситуаційний механізм утворення пошкоджень при певних положеннях потерпілого та нападника на даному етапі уявляється можливим, в зв’язку з відсутністю даних відтворення події та натурного моделювання на місці згаданої події.»

В цьому ж контексті, органами досудового слідства залишились належно недосліджені ці обставини, що об’єктивно свідчить про однобічність і неповноту досудового слідства в справі, які залишились поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, під час огляду місця події (як видно з даних протоколу) було вилучено 11 відбитків слідів пальців рук (а.с. 26-34, т.1), проте дактилоскопічна експертиза по них не призначалась і не проводилась. Оцінка показанням засудженого та свідка ОСОБА_9 щодо механізму спричинення тілесного пошкодження потерпілому ні органом досудового слідства, ні судом не надана.

З’ясування всіх вказаних обставин має істотне значення для встановлення істини у справі і свідчить про незаконність постановленого судом вироку суду, який підлягає скасуванню.

Для усунення неповноти досудового слідства справа підлягає поверненню на додаткове досудове розслідування, з урахуванням об’єму слідчих дій. Колегія суддів виходить з того, що органи досудового слідства не провели необхідні слідчі дії у такому обсязі, який потрібен для встановлення істини в справі і перекладення виконання цих дій на суд фактично буде свідчити про покладення на суд обов’язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки така функція невластива суду.

При проведенні досудового слідства необхідно з’ясувати обставини, викладені в мотивувальній частині ухвали: встановити механізм спричинення тілесних ушкоджень, провести з із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відтворення обстановки і обставин події з участю судово- медичного експерта, отримати експертним шляхом висновки на предмет вірогідності показань вказаних осіб. механізму, локалізації і характеру у учасників подій тілесних ушкоджень, перевірити доводи захисту про істотні суперечності в показаннях ряду свідків на досудовому і в судовому слідстві, вирішити питання про призначення ОСОБА_4 судової психолого-психіатричної експертизи, провести інші слідчі дії, пов’язані з виконанням вимог ст. ст..22,

Керуючись ст. ст. 365, Збб КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору Святошинського району м. Києва для проведення додаткового досудового розслідування.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_4 підписку про невиїзд залишити.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація