апеляційний суд запорізької ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 3341 / 09
Головуючий у 1-й інстанції: Іжевська Н. Г.
Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Маловічко С. В.,
Прокопенка О.Л.,
При секретарі: Бурима В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, визнання такою, що прийняла спадщину; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, п*ятої державної нотаріальної контори, треті особи: приватний нотаріус Лучко Н. Г., ОП «ЗМБТІ», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2004 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про про визнання недійсним свідоцтва про спадщину, визнання такою, що прийняла спадщину, в якому вказувала, що вона проживала зі своїм дідусем ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 де була зареєстрована з дня народження, та повторно з 1988 року. її матір ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Дідусеві належала 1\2 частина вказаного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. помер дідусь та після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1\2 частини вказаного будинку. Спадкоємцями були ОСОБА_8 та вона, які поховали дідуся та залишились проживати у даному будинку, і таким чином фактично прийняли спадщину кожен по 1\4 частини будинку.
В зв’язку з тим. що ОСОБА_8 3ловживав спиртними напоями, учиняв скандали н присутності її дітей, вона була змушена тимчасово винаймати житло, але ч реєстрації н даному будинку не знімалась.
В її відсутність ОСОБА_8 3вернувся до нотаріальної контори та оформив спадщину па себе, при цьому умисно повідомив нотаріуса про відсутність інших спадкоємців. Пісня отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_8 2.09.2003р. подарував І2 частину спірного будинку відповідачеві ОСОБА_2
Пізніше за рішенням Шевченківського райсуду м. Запоріжжя дана угода була визнана як договір купівлі - продажу. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 помер.
У зв’язку з тим, що позивач вважає себе спадкоємцем після смерті діда, вона просила визнати свідоцтво про право на спадщину, яке видане на ім*я ОСОБА_8 недійсним, та визнати її такою, що прийняла спадщину у виді 1\4 частини спірного будинку.
Заявлені раніше вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу 1\2 частини спірного будинку між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 та визнання за нею права власності на дану частину будинку, позивач просила залишити без розгляду.
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що після смерті його дяді ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 р. він є спадкоємцем. При оформленні спадщини йому стало відомо, що ОСОБА_8 подарував 1\2 частину спірного будинку ОСОБА_2 Пізніше дана угода була визнана, як договір купівлі-продажу за рішенням суду. Вважаючи себе спадкоємцем, ОСОБА_4 просив визнати за ним право на спадщину після смерті ОСОБА_9, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім*я ОСОБА_8, та визнати недійсними договір дарування та договір купівлі - продажу 1\2 частини спірного будинку, але в судове засідання ОСОБА_4 не з’являвся, у зв’язку з чим суд його позовні вимоги залишив без розгляду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано ОСОБА_3 такою, що прийняла спадщину у вигляді 1\4 частини житлового АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане на ім*я ОСОБА_8, видане П’ятою Державною нотаріальною конторою міста Запоріжжя від 19. 01. 2002 року за реєстровим номером 3-40, після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуальною права, просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних піде гав.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлениху суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що 1/2 частина спірного будинку належала ОСОБА_6 Після його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) спадкоємцями першої черги є його діти ОСОБА_7 (до першого шлюбу ОСОБА_7, після другого шлюбу ОСОБА_3, після третього шлюбу ОСОБА_7) - дочка померлого, та ОСОБА_8 - син померлого. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто після смерті спадкодавця, а тому спадкоємцем замість неї є її дочка ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_3).
ОСОБА_3 (ОСОБА_3) до смерті ОСОБА_6 проживала в спірному будинку разом зі своєю дочкою та ОСОБА_8
ОСОБА_8 при звернені до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину після померлого ОСОБА_6 не повідомив нотаріуса про другого спадкоємця та оформив спадщину тільки на себе.
З будинкової книги вбачається, що ОСОБА_8 був зареєстрований в спірному будинку з грудня 1973 року, а ОСОБА_3 зареєстрована вдруге постійно в цьому будинку в серпні 1988 року.
Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця.
Згідно ст. 1268 ч. 3 ЦК України (2004 р.) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців не заявив про відмову від спадщини.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 тому, що вона на час відкриття спадщини була прописана та проживала в спірному будинку.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.