АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-23532009 р.
Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.
Су для-доповідач: Прокопенко О. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009року М. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.Суддів: Прокопенка О.Л.
Маловічко С. В. При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_4 та ОСОБА_5
на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, пені, інфляції та річних, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, пені, інфляції та річних.
В позові зазначав, що 20 березня 2008 року він згідно договору позики № 01, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 позичив ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 638 500 грн., які той повинен був повернути до 15 квітня 2008 року. Однак в зазначений термін ОСОБА_4 грошей не повернув. На момент подачі цього позову борг відповідачем погашено частково в сумі 510 000 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_4 борг за договором позики № 1 від 20.03.2008 року в сумі 128 500 грн., за прострочення грошового зобов’язання пеню -182 470 грн. та інфляційні втрати - 4 690 грн. 25 коп.
Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5: 128 500 грн. - суму боргу, 2 798, 84 - три проценти річних, 12 914, 25 грн. - інфляційні, 100 000 грн. - пеня, 1 730 грн. - судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати частково.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно ст. 307 ч. 1 п. 3 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ч. й п.4 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 20.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики № 01, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області.
Відповідно до якого відповідач взяв у позивача в борг 638500 грн., та зобов’язався повернути цю суму у строк до 15.04.2008 року. При порушенні позичальником терміну, встановленого для повернення позики більше ніж 10 календарних днів, позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі 1% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Факт передачі грошей підтверджується розпискою.
На забезпечення виконання зобов’язань за договором позики, між позивачем та відповідачем 20.03.2008 року укладений договір застави рухомого майна.
Як стверджує позивач, відповідачем повернуто тільки 510000 грн., неповернута сума боргу складає 128500 грн.
Відповідач не надав суду доказів того, що сума боргу ним повністю сплачена.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором позики була встановлена відповідальність позичальника в виді пені в розмірі 1% (одного) відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Залишок боргу складає 128500 грн., термін сплати боргу складає 265 днів. З урахуванням наведеного позичальник повинен сплатити пеню в розмірі 128500 х 1% х 265 днів = 340525 грн.
Суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача тільки 100000 грн. в якості пені, тому ця сума підлягає зміні.
Окрім того, відповідно до вказаної норми Закону відповідач повинен сплатити позивачу суму з урахуванням встановленого індексу інфляції.
З позичальника також підлягає стягненню сума залишку боргу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача три проценти річних та зменшив розмір стягнутої пені.
Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2009 року по цій справі змінити.
В частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 2798, 84 грн. - три проценти річних скасувати, та відмовити ОСОБА_5 в цій частині позову.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 340525 грн. пені.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягомдвох місяців.