Справа № 22Ц-1586

Головуючий в 1 інстанції Скрипник О. Г.

Категорія Доповідач в 2 інстанції Юровська Г. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Юровської Г. В.,

суддів Гуля В.В., Голуб С. А.

при секретарі Бистрій Г. В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

Позивачка звернулась з даним позовом до суду, посилаючись на те, що 12.04.2003 року вона з відповідачкою по справі уклала договір купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 за 5000 доларів США.

Пізніше, після того, як позивачка набула право власності на земельну ділянку, розташовану під вказаним житловим будинком, вона уклала з відповідачкою договір дарування на неї. Оскільки відповідачка повинна була сплатити їй грошові кошти за продаж усього майна вартісті 6000, 0 доларів США, проте, так, як земельна ділянка знаходилася в стадії оформлення на неї, відповідачка частково сплатила домовлену суму, а саме: 5000 доларів США. 1000 доларів США відповідачка повинна була сплатити позивачці під час відчуження земельної ділянки, проте отримавши договір дарування земельної ділянки, відповідачка грошові кошти позивачці не сплатила, виконувати свої зобов’язання, відмовилася.

Позивачка вважає, що договір дарування земельної ділянки, розташованої під вказаним вище житловим будинком вона підписала під впливом помилки, яка мала істотне значення, оскільки вказаний договір прикривав фактичне закінчення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Крім цього, дарувати земельну ділянку відповідачці вона не збиралася, так як та не є її родичкою, а тому при продажу житлового будинку помилково вважала, що може продати І землю. Відповідачка скористалась її безпорадністю в зв’язку з хворобою матері та правовою несвідомістю, і уклала з нею договір дарування земельної* ділянки, замість договору купівлі-продажу, розташованої в АДРЕСА_1.

Просила визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку від 12.04.2003року, реєстраційний № 2582 та договір дарування земельної ділянки площею 0, 1501 га, розташованих в АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України як укладений під впливом помилки, та повернути їй майно, отримане відповідачкою за вказаними договорами.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 уточнила свої вимоги, змінивши підставу позову. Просила визнати недійсним як укладений внаслідок помилки договір купівлі продажу жилого будинку на підставі ст. 56 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення цивільних правовідносин Договір дарування просила визнати недійсним з підстав, передбачених ч.2 ст 58 ЦК України 1963 року як удаваний, оскільки вона з відповідачкою фактично приховували договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позивачка не довела, що укладення договорів купівлі-продажу та дарування відбулось внаслідок помилки.

Однак, з такими висновками суду повністю погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог п.5 ч. 1 ст. 313 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач змінила підставу позову і просила визнати недійсним як укладений внаслідок помилки договір купівлі-продажу жилого будинку на підставі ст. 56 ЦК України 1963 року, який діяв на час виникнення цивільних правовідносин. Договір дарування просила визнати недійсним з підстав, передбачених ч.2 ст. 58 ЦК України 1963 року як удаваний, оскільки вона з відповідачкою договором дарування фактично приховували договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. ЗЗ);

Однак, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги, зазначені в первісній позовній заяві, не врахував, що ці вимоги були змінені в процесі розгляду справи.

Оскільки зазначений недолік не може бути усунутий судом апеляційної інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.