Справа №22-2701\09    

Головуючий у 1 -й інстанції - Яценко Н.О

Доповідач - Матвеева О.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 липня  2009  року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.

Києва в складі:

головуючого     Матвєєвої О.А.

суддів     Немировської О.В. Шебуєвої В.А.
при секретарі     Краєвській О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7,  третя особа : Головне управління юстиції в м. Києві,  про визнання договору дарування недійсним.

Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А.,  пояснення осіб,  що з'явилися в судове засідання,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів,  -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору від 07.12.2006р. ,  яким вона подарувала,  а відповідачка прийняла у дар 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 з підстав,  передбачених  ст. 229 ЦК України.

Свої вимоги мотивувала тим,  що вважала,  що укладається договір довічного утримання.

Рішенням Оболонського районного суду м.  Києва від 27 січня 2009 року   позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування 1\2 частки квартири №68 в будинку,  18-а по пр.Оболонському в м. Києві,  укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8  який посвідчено державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Борисовою CO.,  реєстровий номер 6-2994 від 07.12.2006р.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1V2 частку зазначеної квартири та стягнуто з ОСОБА_9. на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1730грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_9.,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення,  яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає,  що волевиявлення позивачки було спрямоване саме на укладення договору дарування,  що вона особисто збирала необхідні документи та консультувалась у нотаріуса.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,  перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові,  оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так,  за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність \ ст. 717 ЦК.

Відповідно до  ст. 229 ч. 1 ЦК,  якщо особа,  яка вчинила правочин,  помилилася щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  Істотне значення має помилка щодо  природи правочину,  прав та обов»язків сторін,  таких властивостей і якості речі,

які значно знижують її цінність або можливість використати за цільовим призначенням.  Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення,  крім випадків,  встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в п.11 постанови «Про судову практику в'справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.78р. з наступними змінами вказав на те,  що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб»єкта,  предмета чи інших істотних умов угоди,  що вплинуло на її волевиявлення,  за відсутності якого за обставинами справи можна вважати,  що угода не була б укладена.

Встановлено,  що 07.12.2006р. ОСОБА_4 подарувала своїй онуці Лісовій (шлюбне прізвище ОСОБА_10) 1\2 частку квартири АДРЕСА_2 посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої державної нотаріальної контори в реєстрі за №6-2994 \а.с. 8\.

Окрім того,  відповідачка є власницею 1\2 частки цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 15.04.1997р. \а.с. 97\.

Позивачка посилається на те,  що помилилася щодо природи даного правочину,  оскільки вважала,  що укладала договір довічного утримання.

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції погодився з такими доводами позивачки,  пославшись на її похилий вік,  стан здоров»я,  відсутність іншого житла та на ту обставину,  що вона невірно сприймала суть та зміст договору.

Проте з таким висновком погодитися не можна,  оскільки він спростовується сукупністю зібраних у справі доказів.

Так,  незважаючи на вік,  ОСОБА_4 самостійно зверталася в листопаді 2006р. з заявою в Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про видачу їй довідки-характеристики на спірну квартиру для дарування \а.с. 96\. В заяві існує пункт де зазначено,  для чого особа просить видати даний документ щодо квартири,  зокрема,  для дарування або договору довічного утримання. Позивачка підкреслила саме дарування.

Стану здоров»я та здатності позивачки сприймати яку саме угоду вона укладала підгверджується довідою психоневрологічного диспансеру №3 м. Києва,  згідно якої оглядом від 05.12.2006р. психічних розладів не виявлено \а.с. 51\.

З пояснень Головного управління юстиції у м. Києві №12375 від 14.11.2008р. вбачається,  що спірний договір було посвідчено державним нотаріусом з дотриманням усіх вимог норм діючого законодавства,  а саме : було встановлено особи сторін,  перевірено їх дієздатність,  дано юридичну оцінку наданим для відчуження документам,  з»ясовано намір та волевиявлення дарувальника. Сторони підтвердили,  що розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки \а.с. 20-21\.

Позивачка в суді апеляційної інстанції пояснила,  що вона та відповідачка не домовлялися про види матеріального забезпечення та догляду,  що свідчить про те,  що укладався саме договір дарування,  який є безоплатним,  а не довічного утримання,  який покладає на набувача певні обов»язки.

З переписки позивачки вбачається,  що вона квартиру   відповідачці подарувала \а.с. 78\.

Згідно довідки Вовчанського територіального центру обслуговування пенсіонерів одиноких непрацездатних громадян Харківської області - ОСОБА_10 мешкає за адресою АДРЕСА_3 та знаходиться на обслуговуванні у центрі \а.с. 49\,  що свідчить про те,  що спірна квартира не є єдиним житлом з яким пов»язана позивачка.

З огляду на зазначене,  колегія суддів дійшла висновку про те,  що позивачка розуміла правову природу оспорюваної угоди.

Доводи позивачки про те,  що вона сподівалась на допомогу онуки,  а та одружилась та залишила її,  які,  зокрема,  підтверджуються показаннями свідків  ОСОБА_5,  ОСОБА_10  не мають істотного значення,  оскільки стосуються мотивів вчинення правочину,  а невдячність обдарованого не є підставою для визнання   правочину недійсним.

Зважаючи на зазначене,  колегія судців вважає,  що рішення,  яке є предметом' оскарження,  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись  ст.   ст. 717,  229 ЦК України,   ст.  ст. 303,  307,  309,  313,  314,  316,  317,  319 ЦПК України колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА -:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м.  Києва від 27 січня 2009 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_7,  3-я особа : Головне управління юстиції в м. Києві,  про визнання недійсним договору дарування 1\2 частки квартири №68 по проспекту Оболонському в м. Києві - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.