Справа №22-5777/2009
УКРАЇНА
Головуючий у 1 інстанції - Фрич Т.В. Доповідач - Українець Л.Д.
РІШЕННЯ
Іменем України
24 вересня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва
В складі: головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Амеліна В.І.
- Черненко В.А.
при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - Комунальне підприємство УЖГ Дарницького району міста Києва, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство УЖГ Дарницького району міста Києва про зміну договору найму житлового приміщення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням та відшкодування доходів отриманих шляхом порушення права користування житловим приміщенням
встановила:
В квітні 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_8 та виселення.
Мотивував свої вимоги тим, що у 1989 році його бабуся ОСОБА_8 отримала 2-кімнатну квартиру загальною площею 49,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, де мешкали та були зареєстровані вона, він та його молодший брат ОСОБА_2.
З моменту вселення до квартири утримували квартиру в належному стані та сплачував комунальні послуги тільки він та бабуся. 8 квітня 2004 року ОСОБА_8 померла і 29.04.2004 року її було знято з реєстрації за вказаною адресою. Ще до смерті бабусі, приблизно в 2001 році його брат ОСОБА_7 виїхав з спірної квартири, вивізши всі свої речі та став проживати в іншому місці. За період з 2001 року відповідач жодного разу не з»являвся у квартирі АДРЕСА_2, де проживає він і всі обов»язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, виконує лише він. Перешкод в користуванні квартирою відповідачу ніхто ніколи не чинив, ОСОБА_7 сам не бажав користуватися даною квартирою, оскільки, ще в 2001 році повідомив, що хоче проживати в іншій квартирі.
Після того, як відповідач ОСОБА_7 був повідомлений про звернення до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням, він самовільно вибив вхідні замки дверей спірної квартири та вселився в квартиру. З цього часу він позбавлений можливості користуватися квартирою.
ОСОБА_7 самовільно вселив в спірну квартиру громадянку ОСОБА_4В, яка перебуває в законному шлюбі з іншим громадянином, її дитину, та її матір. Все це зроблено для того, щоб умисно створити умови неможливості його (ОСОБА_3П.) користування спірним житлом, та утруднити розгляд справи судом.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року Позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_9
Зобов'язано Відділ ГІРФО Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 відповідача ОСОБА_7
Виселено з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
В зустрічному позові ОСОБА_7 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_3, а його зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Спірна квартира була отримана у 1989 р. на 3-х осіб: ОСОБА_8, ОСОБА_3 і його, ОСОБА_7. Тобто спірна квартира надавалась і йому і брату. А після смерті бабусі у 2004 р. вони удвох залишились у квартирі. Квартира не приватизована, тому квартира не є спадковим майном, але права на квартиру у них рівні. Однією з відповідачів є ОСОБА_5 - 5 річна дівчинка. Суд приймаючи позов і розглядаючи справу не звернув на це уваги чим порушив ст. 29 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, виселення його з квартири та зняття з реєстраційного обліку, суд виходив з того, що ОСОБА_7 залишив житло добровільно, не проживав в спірній квартирі більше шести місяців без поважних причин.
Такий висновок суду грунтується на показах свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, договорі про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги , який у 2005 році уклав ОСОБА_3, квитанціях про сплату за спожиту електроенергію від імені ОСОБА_3 та заяви ОСОБА_3 в Дарницьке РУ ГУ МВС України з зазначенням, що ОСОБА_7 в квартирі не проживає.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 пояснював, що ОСОБА_3 його старший брат, який вживає спиртне. Він дійсно не проживав в квартирі, оскільки в нього склалися неприязненні стосунки з братом. Фактично в квартирі не проживали ні він, ні брат, який здавав квартиру квартирантам. У березні 2008 року він зламав замки у вхідних дверях, вселився в квартиру і там проживає.
Зазначене підтверджується Постановою Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_3 від 15.05.2008 року (а.с.206) з якої вбачається, що при перевірці заяви ОСОБА_3 щодо неправомірних дій його брата при вселенні в квартиру, були опитані сусіди, власники квартири №210, які пояснили, що знають обох братів ОСОБА_3 та повідомили, що ОСОБА_3 в квартирі також не проживає, інколи в квартирі з»являється, вселяючи туди нових квартирантів. Де проживають обидва брати їм не відомо.
Постанова набрала законної сили та підтверджує доводи ОСОБА_7 про те, що брат постійно поселяв в квартирі квартирантів, що й було йому перешкодою в користуванні житлом.
Судом встановлено, що спірна квартира була надана сторонам, які залишилися сиротами та проживали з бабусею. В 2004 році бабуся померла.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 стверджував, що сам брат не бажає з ним судитися, проте вживає спиртне, перебуває під впливом сторонніх осіб, які мають намір після набуття рішенням законної сили відібрати у нього квартиру, начебто за якісь борги.
На підтвердження цього надав суду повідомлення ТОВ «Кредит Колекшн Груп» на ім»я ОСОБА_3 про сплату боргу та наслідки його невиконання з яких вбачається, що Комерційний банк «Дельта» передав повноваження ТОВ «Кредит Колекшн Груп» про стягнення заборгованості в сумі 5 761,50 грн. з ОСОБА_3
ОСОБА_3 не був присутній ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Його інтереси представляли представники за довіреністю.
Колегія суддів визнала явку ОСОБА_12 в суд апеляційної інстанції обов»язковою, проте ОСОБА_3 направив заяву з проханням справу розглядати без нього та ухилився від явки в судове засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_5, виселення з АДРЕСА_5, зобов»язання Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_6 відповідача ОСОБА_7 та ухвалення в цій частині нового рішення по відмову ОСОБА_3 в задоволені цих вимог.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки суду про відмову ОСОБА_7 в задоволені зустрічного позову відповідає вимогам закону та наданим доказам і підстав для його скасування в цій частині вимог не встановлено.
Судом встановлено, що спірна квартира складається з двох кімната площею 18 кв.метрів та 12 кв. метрів. ОСОБА_7 просив виділити йому в користування кімнату площею 18 кв. метрів, а його брату ОСОБА_3 - 12 кв. метрів. Задоволення цих позовних вимог призвело б до ущемлення житлових прав ОСОБА_3, що суперечить вимогам ст. 104 ЖК України.
Судом також встановлено, що ОСОБА_7 вселився та проживає в квартирі, а тому суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не чинив йому перешкоди в користуванні житлом на час ухвалення судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 квітня 2009 року скасувати в частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_5, виселення з АДРЕСА_5, зобов»язання Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_6 відповідача ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
ОСОБА_3 відмовити в задоволені позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в кв. №210
будинку №7 по вул. Тростянецькій в місті Києві, виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_7, зобов»язання Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві зняти з реєстрації за адресою АДРЕСА_6 ОСОБА_7.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з часу його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.