УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-8815     Головуючий у 1 інстанції: Волкова С.Я.

Доповідач: Євтушенко О.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 вересня 2009 року   Апеляційний суд м. Києва в складі:

Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.

суддів: КОРОТУНА В.М., БІЛИЧ І.М.

при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ "Страхова компанія "Гарантія" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Страхова компанія "Гарантія", треті особи: ТОВ "ПростоФінанс", ЗАТ "КБ "Приватбанк", АКБ "Укрсоцбанк" про стягнення страхового відшкодування.

Апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2003 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування.

Справа розглядалась судом неодноразово. Останнім рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 липня 2009 року позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Страхова компанія "Гарантія" на користь ОСОБА_1 38593,60 грн. страхового відшкодування, 81 грн. судових витрат, зобов'язано ОСОБА_1 після отримання страхового відшкодування передати ВАТ "Страхова компанія "Гарантія" залишки автомобіля ВАЗ 21121 д.зн.НОМЕР_1, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді 14.10.2007 р.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права.

В апеляційній інстанції представник відповідача підтримала подану апеляційну скаргу.

Позивач та його представник просили відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задавольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що 9 жовтня 2007 року сторони ВАТ "Страхова компанія "Гарантія" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №КФ 5-223-1/07, строком дії 12 місяців, страхова сума по договору становить 45370 грн., перелік страхових випадків: пошкодження, знищення транспортного засобу або втрата транспортного засобу внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; пожежа, вибух; пошкодження предметом, що відскочив чи впав; стихійне лихо; протиправні дії; незаконне заволодіння: франшиза для всіх ризиків, крім ризику "незаконне заволодіння" - без вини водія складає 0.5%, з вини водія - складає 1%, для ризику "незаконне заволодіння" та тотальне знищення транспортного засобу - складає 12%.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.10.2007 р. за участю застрахованого автомобіля ВАЗ-21121 д.зн.НОМЕР_1 та автомобіля Камаз Д.ЗН.НОМЕР_2, був пошкоджений автомобіль позивача; позивач у встановленому законом порядку повідомив відповідача про настання страхового випадку. Відповідач ВАТ "Страхова компанія "Гарантія", " заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилається на те, що договір добровільного страхування від 9.10.2007 р. не набув чинності, при цьому наданий суду договір №КФ 5-223-1/07 від 9.10.2007 р. підписаний сторонами, наявна печатка страхової компанії, визначена вартість транспортного засобу, страхова сума за договором, строк його дії, визначено розмір франшизи.

Враховуючи те, що позивач виконав свої зобов*язання щодо укладенного договору, вніс відповідний страховий внесок суд прийшов до висновку, що відповідач зобов*язаний відшкодувати позивачеві страхову суму, відповідно до умов укладенного договору.

Між тим з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до п. 13 укладенного сторонами договору, він вступає в силу з 00.00 годин з дати, що йде за датою надходження страхового платежу або його частини.

Із наданих сторонами документів встановлено, що страховий платіж, який здійснив позивач в день укладення договору тобто 9 жовтня 2007 року, надійшов до страховика-відповідача по справі лише 26 листопада 2007 року, тобто на день, коли виник страховий випадок страховий договір між сторонами не діяв, не набрав законної чинності, відповідно до ст. 983 ЦК України.

Враховуючи те, що позивач погодився з умовами договору, підписав його, на момент виникнення страхового випадку страховий догорів сторін не набрав чинності, то відповідно до ст.991 ч.1 п.6 відповідач правомірно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обгрунтованним, воно підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що судом першої інстанції та апеляційним судом з*ясовані і витребовані всі необхідні матеріали по справі і з урахуванням діючих норм права, апеляційний суд вважає можливим постановити нове рішення.

Враховуючи обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав суду відповідних доказів того, що відповідач порушив його права, за умовами укладеного договору на момент виникнення страхового випадку страховий договір не вступив у силу, то підстав для задоволення заяви та стягнення страхового відшкодування немає, а тому в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Гарантія" задовольнити, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року та ухвалити по справі нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ВАТ "Страхова компанія "Гарантія", треті особи: ТОВ "ПростоФінанс", ЗАТ "КБ "Приватбанк", АКБ "Укрсоцбанк" про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення набирає законної чинності з моменту його оголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.