Справа № 22ц – 4319

 Головуючий в суді 1 інстанції- Лінник О.П.

Категорія-20

 Доповідач- Бабенко П.М.

РШЕННЯ

іменем україни

13 серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Прокопчук Л.М., суддів: Бабенка П.М., Жданової B.C., при секретарі- Петрушенко А.О., за участю:.позивачки ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 при визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

На обгрунтування позову зазначила, що 4 жовтня 2005 року між нею та відповідачами укладено вказаний договір, який посвідчено державним нотаріусом Красногорівської державної нотаріальної контори, за яким 10 тис. грн.. передала продавцям її мати- ОСОБА_4, оскільки у неї не було грошей на придбання квартири, а вона з третьою особою ОСОБА_7, з яким тоді перебувала у юридичному шлюбі, не мала свого житла.

ОСОБА_4 також за свій кошт відремонтувала квартиру, де вона проживала з ОСОБА_3

Вважала, що указаний договір укладено між нею та відповідачами внаслідок помилки, оскільки вказана квартира куплена ОСОБА_4, хоча формально покупцем у договорі вказана позивачка.

Рішенням Мар’їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2009 року задоволено позов ОСОБА_2, визнано зазначений договір купівлі-продажу квартири недійсним.

На вказане рішення суду третя особа ОСОБА_3 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд неповно з’ясував обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, не врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири він перебував з позивачкою у юридичному шлюбі, позичав 10 000 грн. на придбання квартири і у відповідності до вимог 60, 61 СК України спірна квартира належить йому та позивачці на праві спільної сумісної власності, але суд не притягнув його до участі в якості відповідача.

Суд прийняв до уваги лише докази, які надали позивачка та відповідачки і не надав правильну оцінку доказам, які він надав у спростування позовних вимог.

Визнаючи вказаний договір недійсним з тієї підстави, що цей договір укладено в результаті помилки, судом не встановлено яка саме із сторін здійснила правочин в результаті помилки та щодо яких саме обставин та чи мали вони істотне значення і таким чином не встановив обставини, за яких договір купівлі-продажу квартири може бути визнаним недійсним.

При цьому суд не застосував двосторонню реституцію, як вимагає матеріальний закон.

В судовому засіданні ОСОБА_3 вказані доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивачка проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

Третя особа- ОСОБА_4 просили ухвалити рішення на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з таких підстав:

Відповідно до вимог ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 229 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, яка уклала з відповідачками договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено державним нотаріусом 4 жовтня 2005 року, здійснила правочин під впливом помилки, що має істотне значення і задовольнивши позов, виходив з цієї обставини.

Проте погодитися з такими висновками і рішенням суду неможливо, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З договору купівлі продажу квартири убачається, що квартира належала продавцям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності, продаж вчинено за 10 000 грн., які вони отримали перед підписанням договору, до цього часу квартира нікому іншому не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під забороною не перебувала, передача квартири відбулася до підписання сторонами договору купівлі-продажу.

Квартира оглянута позивачкою до підписання договору, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню за цільовим призначенням, на момент огляду не виявлено, будь яких претензій щодо якісних характеристик квартири до продавців позивачка не мала.

З цього договору також убачається, що нотаріусом позивачці роз’яснені положення ст.. ст. 210, 334, 385, 405, 663 ЦК України і позивачці було відомо, що з моменту підписання договору купівлі-продажу і реєстрації квартири в БТІ саме вона є власником вказаної квартири. (а.с. 5)

Суд не врахував, що позивачка будь яких доказів на те, що угода укладена в результаті помилки щодо обставин, які мають істотне значення, суду не надала.

Таким чином, у суду першої інстанції будь-яких підстав для висновку про те, що вказаний договір купівлі -продажу укладено в результаті помилки щодо обставин, які мають істотне значення, не було.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Оскільки позивачка не довела доказами свої позовні вимоги, а висновки суду першої інстанції у справі не відповідають обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити їй в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, п. п.2, 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мар’їнського районного суду Донецької області від 08 квітня 2009 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.