Справа № 22ц-5229/09 Головуючий у суді 1 інстанції: Дубіжанська Т.О.

Категорія      57 Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 вересня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г. Суддів: Перцової В. А., Максюти Ж. І.

При секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Третьої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва про спадщину та договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2009 року, яким відмовлено в задоволенні його позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Третьої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними свідоцтва про спадщину та договору дарування, та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд висновки суду є суперечливими і не відповідають фактичним обставинам справи, суд не врахував вимоги норм матеріального права і порушення оспорюваними документами його прав, як співвласника.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 6 листопада 2007 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 а. с. 18), на ім'я його дружини ОСОБА_4 на 16/100 частин домоволодіння по вул.  Новоукраїнській, 45 в м. Дніпропетровську. 16 лютого 2008 року цією ж нотаріальною конторою було посвідчено договір дарування зазначеної частки домоволодіння між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 (а. с. 8).

Спадкодавцю - ОСОБА_5 зазначена частка домоволодіння належала на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 1998 року (а. с. 14-16). Згідно витягу із реєстру права власності на нерухоме майно його право власності на цю частку було зареєстровано, в установленому законом порядку в БТІ 9 липня 1999 року за № 91. Зазначене рішення суду набрало законної сили і не скасовано.

У вищевказаних правовстановлюючих документах (рішення суду, свідоцтво про право на спадщину, договір дарування), не зазначено які саме конкретні приміщення та споруди, що входять до складу домоволодіння, належать власнику 16/100 часток.

До складу домоволодіння, згідно з рішеннями виконкому Красногвардійської районної Ради народних депутатів від 21 січня 1994 року № 32/5 (а. с. 10) та від 18 квітня 1997 року № 106/2 (а. с. 9), входить, в тому числі, і жилий будинок Б-1. Дані рішення виконкому також є діючими і ніким не скасовані

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування в частині даного житлового будинку і, керуючись ст. ст. 203, 215, 1301 ЦК України, відмовив у задоволенні позову, а доводи в апеляційній скарзі про те, що жилий будинок Б-1 не може входити до складу спадкового майна, так як за померлим ОСОБА_5 не було визнано на нього право власності, є безпідставними.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи в скарзі про те, що рішенням виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради від 19 травня 2006 року № 165/3 житловий будинок Б-1 визнаний аварійним і підлягає знесенню, так як ні на момент видачі свідоцтва про право на спадщину і укладення договору дарування ні на теперішній час цей будинок не виключений із складу домоволодіння.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.