АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 1899 / 2009р.

Головуючий в суді першої інстанції: Білоус О.В.

Категорія: 6

Доповідач: Чорний В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Чорного В.І. Суддів: Вавтка B.C., Медяного В.М. При секретарі: Новотарській В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10 червня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи вимоги тим, що йому на праві власності належало 19/50 часток будинку АДРЕСА_1 та 730 кв. м земельної ділянки. Так як частина будинку стала непридатною для житла, тому він приступив до її реконструкції, однак під час реконструкції виявилось, що перебудувати частину будинку через її аварійний стан неможливо, тому він збудував нову будівлю. Посилаючись на те, що самочинне будівництво здійснене на придбаній ним земельній ділянці на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2005 року № 3495 та 8.11.2005 року № 3937, просив визнати за ним право власності на збудований будинок АДРЕСА_1 загальною площею 210, 7 кв. м.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 10 червня 2009 року позов був задоволений.

В апеляційній скарзі Вінницька міська рада просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного

судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 681351 ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі -продажу земельної ділянки від 11.10.2005 року № 3495 та 08.11.2005 року № 3937 є власником земельної ділянки площею 0, 0730 га.

На вищевказаній земельній ділянці, позивач збудував двоповерховий житловий будинок «Ж» загальною площею 210, 7 кв. м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 і визначаючи за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, суд керувався тим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та пожежним нормам, не порушує права третіх осіб, зведене позивачем на земельній ділянці, власником частки якого він був і земельна ділянка під домоволодінням перебуває у його приватній власності та використовується за призначенням, а тому є правомірним.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, так як судом неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють питання самочинного будівництва.

Згідно п. 2, 3 ч. 2 ст. 331 ГК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Також особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього ( ст. 376 ЦК України).

Встановлено, що позивач збудував житловий будинок без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що відповідно до ст. 3О1 Закону від 20 квітня 2000 р. № 1699-111 «Про планування і забудову території», ст. 18 Закону від 16 листопада 1992 р. № 2780-ХП «Про основи містобудування» будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки факт прийняття спірного майна до експлуатації в установлено законодавством порядку не встановлено, суд неправомірно визнав право власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом неправильно застосовані норми матеріального права й допущені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню й ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задоволити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 10 червня 2009 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному провадженні до Верховного Суду України протягом двох місяців.