Справа №22-4381/2009     Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко М. А.

Категорія 32         Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2009 року        Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М. ,  Молчанова СІ.

при секретарі Кузмінковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в Гірницькому районі м.  Макіївки про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відділення ФСС в Гірницькому районі м.  Макіївки на рішення Гірницького районного суду м.  Макіївки Донецької області від 24 листопада 2008 року і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в Гірницькому районі м.  Макіївки оспорює обґрунтованість судового рішення,  яким позов задоволено зі стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 15000 грн.,  і ставить питання про його скасування,  ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову,  оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди,  а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього,  за припиненням дії статті закону,  що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди,  вважає,  що у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 заперечував проти доводів скарги,  просив про її відхилення,  залишення рішення суду без зміни. Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини. 7.07.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача,  і зазначав,  що він перебував в трудових відносинах з ДВАТ „Шахта ім.  CM. Кірова",  за наказом № 792/к від 23.10.1997р. був прийнятий на роботу гірничим очисного вибою 5-го розряду та звільнений за п. 2  ст.  40 КЗпП України згідно з наказом № 126/к від 16.02.2004р.

За висновком МСЕК від 8.09.2004 року у нього за сукупністю з 8.09.2004р. було встановлено 55% втрати працездатності : 30% втрати працездатності за вказаним професійним захворюванням повторно та 25% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 30.05.2000р. безстроково.

За вказаних обставин,  суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

Про погіршення стану здоров'я позивача свідчить та обставина,  що в наступному висновком МСЕК від 9.01.2008р. у нього з 18.12.2007р. був встановлений більш високий ступінь втрати працездатності - 40% за вказаним професійним захворюванням безстроково,  він був визнаний інвалідом 3 групи (а.с.  8-Ю).

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань,  їх тривалість,  неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено,  що ушкодження здоров'я,  заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків,  незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди,  ніж заподіяна працівникові,  який не втратив професійної працездатності.

У той же час,  суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим,  ніж встановлений в  ст.  34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  і є гранічним для осіб,  у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин,  немає підстав вважати,  що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди,  суд не врахував межі достатності та справедливості.

Доводи скарги щодо припинення на час розгляду справи дії спеціальної норми закону,  яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди,  апеляційний суд не може прийняти до уваги,  оскільки закон не має зворотної дії у часі.

До того ж згідно з п.3  ст.  34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності",  висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам,  у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці,  не є обов'язковим,  оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довід апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи скарги щодо притягнення судом неналежного відповідача.

Відповідно до вимог  ст.   ст.  1167,  1187 ЦК України дійсно шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  до яких віднесено і копальні,  відшкодовується особою,  яка на відповідні правовій підставі володіє цим джерелом.

Разом з цим,  відповідно до вимог вказаного Закону у визначений період державою було встановлено спеціальний порядок щодо відшкодування шкоди,  завданої здоров'ю потерпілого умовами виробництва - через відділення ФСС України.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права,  або невідповідності висновків суду обставинам справи,  або неправильної оцінки досліджених по справі доказів,  то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

Керуючись п. 1 ч. 1  ст.  307,   ст.  308,  п. 1 ч. 1  ст.  314 ЦПК України,  апеляційний суд,  -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу відділення ФСС в Гірницькому районі м.  Макіївки відхилити,  рішення Гірницького районного суду м.  Макіївки Донецької області від 24 листопада 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.