Справа № 22ц - 4151     Головуючий в 1 інстанції Гайдар А.В.

Категорія 27     Доповідач  Висоцька B.C.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня   2009 року     м.  Донецьк

Апеляційний       суд        Донецької       області

в      складі:

головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів     ОСИПЧУК О.В.,  БІЛЯЄВОЇ О.М.

при секретарі СТЕПАНЕНКО В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Донецьку справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області  від 16 березня 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 16 березня 2009 року заява ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про забезпечення позову задоволена частково. Вирішено накласти арешт на майно : квартиру АДРЕСА_1,  яка належить ОСОБА_3  та на квартиру АДРЕСА_2,  яка надлежить ОСОБА_4 В решті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування вимог процесуального закону та порушує питання про скасування зазначеної ухвали.

Відповідач ОСОБА_4 зазначила,  що суд не врахував,  що відповідність поручителя настає лише у випадку,  коли боржник не може повернути борг та у нього відсутнє майно,  за рахунок якого він може повернути борг. У відповідача ОСОБА_3  є майно,  за рахунок якого він може повернути борг позивачу та на яке накладено арешт з метою забезпечення позову. Позивач не довів,  що боржник ОСОБА_3  може укрити заарештоване майно від реалізації для погашення боргу.

В судове засідання сторони  не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  ухвала суду - залишенню без змін  з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  312 ч. 1 п.1 розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін,  якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартири,  що належать відповідачу,  суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заяви про забезпечення позову.

Висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

З обставин справи вбачається,  що у січні 2009 року позивач ВАТ «Райффайзен

Банк Аваль»    звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 про

стягнення грошових коштів посилаючись на те,  що 17.12.2007 року між банком   та

відповідачем ОСОБА_3  був укладений    кредитний   договір,    відповідно до умов

якого банк надав кошти в   розмірі ЗО 000 грн. строком погашення по 10.12.2008 року зі сплатою 25 процентів річних за користування кредитиви коштами.

17.12.2007 року з метою забезпечення повернення кредиту між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки,  відповідно до умов якого ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_3  Поручитель несе солідарну відповідальність разом з боржником.

Оскільки боржник зобов'язання за договором не виконав,  банк просив стягнути з ОСОБА_5  та ОСОБА_4 в солідарному порядку 7 870, 03 грн. суму заборгованості за кредитним договором та понесені витрати по судовому збору 78, 70 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення справи 30, 00 грн.

4 лютого 2009 року позивач ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно ОСОБА_3  та ОСОБА_4,  яка задоволена судом.

Згідно до  ст. 151 ч.3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи,  якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1  ст. 152 ЦПК України позов майнового характер дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти,  що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до роз'яснень,  які містяться в п. 1,  4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно - процесуального законодавства при розгляду заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої     заяви     будь-кого     з     осіб,      котрі     беруть     участь     у     справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову,  суд (суддя) має з урахуванням доказів,  наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,  пересвідчитися,  зокрема,  в тому,  що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи . утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог,  дані про особу відповідача,  а також відповідність виду забезпечення позову,  який просить застосувати особа,  котра звернулася з такою заявою,  позовним вимогам.

З заяви про забезпечення позову позивача вбачається,  що зазначено причини,  у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов,  банком заявлено позов майнового характеру про стягнення суми боргу за кредитним договором.  В заяві про забезпечення позову позивач мотивував необхідність їх застосування у зв'язку з тим,  що невжиття заходів може утруднити виконання рішення суду.

На виконання   вимог  ст.  209 ЦПК України суд мотивував ухвалу про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, безпосередньо пов'язані з предметом спору,  є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги відносно того,  що відповідальність поручителя настає лише у випадку,  якщо позивальник не може повернути борг та у нього відсутнє майно,  за рахунок якого він може цей борг погасити,  не ґрунтується на законі та суперечить укладеному між сторонами договору.

Відповідно до  ст.  553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,  якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (  ст.  554 ЦК).

З договору поруки,  укладеному між ВАТ «Райффайзен Банк аваль» та ОСОБА_4 вбачається,  що поручитель ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_3 ,  які виникають з умов кредитного договору (а.с. 9).

Інших доводів в апеляційній скарзі не наведено.

За таких підстав,  апеляційний суд приходить до висновку,  що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону,  тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись  ст.  ст. 307 ч.2 п.3,  312 ЦПК України,  апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу  Вугледарського   міського суду  Донецької області    від   16 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.