АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц- 1344 2009 р.
Головуючий по 1 інстанції Дудніченко В.М.
Категорія: № 51, 54
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В. Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Шульзі Я.В.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року по справі за позовом ТОВ "Агропром - В" м. Ватутіне до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків,
встановила:
02.12.2008 р. ТОВ "Агропром - В" м. Ватутіне звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків.
В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 27, 28, 29 травня 2008 р. була проведена перевірка перевезення працівників Групи компанії Торгової марки «Чарівниця», власним автотранспортом, на маршруті № 2 на якому працював ОСОБА_2 на автомобілі марки ПАЗ 4234 д.н.з. НОМЕР_1. Під час даної перевірки було виявлено різницю між даними маршрутних листів за замірами на місяць 1880 кілометрів.
Відповідно до розпорядження директора ТОВ "Агропром - В" від 17.06.2008 р. ревізійною бригадою було проведено ревізію списання паливно-мастильних матеріалів по автобусних маршрутах № 1, № 2, № 3 за період січень-грудень 2007 року та січень-травень 2008 року. Під час проведення даної ревізії було встановлено, що відповідач за вказаний період списав 4046, 64 літрів дизельного палива на суму 17223, 57 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заподіяні матеріальні збитки в сумі 17223, 57 грн.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Агропром -В" м. Ватутіне, Черкаської області 17223, 57 грн. шкоди заподіяної перевитратою пального та судові витрати в сумі 203, 23 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права скасувати, ухвалити нове рішення, яким позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому вказав, що жодний з доказів якими обгрунтовується рішення суду не вказує на наявність в його діях прямої дійсної шкоди та на її розмір, якими неправомірними діями її заподіяно, в чому полягає його вина, в якій обстановці заподіяно шкоду, які конкретно порушення трудових обов’язків допустив він як працівник.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін що з’явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне їх відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, районний суд виходив з того, що позов є обгрунтованим.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною 6 статті 134 КЗпП України, яка регламентує випадки повної матеріальної відповідальності, визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках коли відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків.
Наведена вимога закону свідчить про те, що вона передбачає можливість притягнення до повної матеріальної відповідальності у випадках, передбачених законодавством.
Як роз’яснив у пункті 12 Пленум Верховного Суду України, від 29.12.1992, № 14 "Про судову практику в справа х про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами.
За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті, розкраданням, знищенням (зіпсуттям), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства, установи, організації на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.
Так судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 у відповідності до наказу № 159-к від 01.08.2006 р. був прийнятий на роботу в ТОВ «Агропром - В» з 01.08.2006 р. в якості водія автотранспортних засобів з оплатою праці згідно штатного розкладу, та місячним випробувальним терміном.
Наказом № 100 - к від 14.07.2008 р. по ТОВ «Агропром - В» ОСОБА_2 був звільнений з роботи з 14.07.2008 р. за власним бажанням у відповідності до ст. 38 КЗпП України.
Згідно до акту тематичної ревізії списання паливно-мастильних матеріалів по автобусних маршрутах № 1, № 2, № 3 по АТЦ за період з січня по грудень 2007 року та з січня по травень 2008 року від 23.06.2008 p., ревізією, в ході трьохдобового контролю кожного з маршрутів, з фіксацією фактично пройденого кілометражу, було виявлено факти приписок водіями автобусів пробігів в подорожніх листах. На основі проведених контрольних замірів та встановленого фактичного руху автобусів вказаних маршрутів було проведено перерахунок пробігу автобусів згідно до подорожніх листів та встановлено, що за 2007 - 2008 р. р. водій ОСОБА_2 безпідставно на приписаний кілометраж списав 4046, 64 л дизельного пального на суму 17223, 57 грн., які і було рекомендовано відшкодувати, як завдані підприємству збитки в повному об’ємі.
Постановою Лисянського РВ УМВС України в Черкаській області від 17.02.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч. 2 ст. 191 КК України по факту привласнення та розтрати майна ОСОБА_2, згідно п. Е ст. 1 Закону України "Про амністію" від 25.12.2008 p., тобто за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність. При цьому, у відповідності до даної постанови, ОСОБА_2 безпідставно на приписаний кілометраж списав 4046, 64 л дизельного пального на суму 17223, 57 грн., щиро розкаявся у скоєному.
Дана постанова ОСОБА_2 не оскаржувалась та є чинною.
Таким чином суд першої інстанції встановивши, що відповідач, працюючи водієм на ТОВ "Агропром - В", допустив перевитрату дизельного палива на автомобільному транспорті, враховуючи вимоги наведеного законодавства, обгрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають. Крім того вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 квітня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.