АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-3928 /2010 року                       Головуючий у 1-й  інстанції:  Дубина Л.А.

  Суддя-доповідач:  Пільщик Л.В .

Р І Ш Е Н Н Я    

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня  2010 року                                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                Пільщик Л.В.

Суддів:                        Краснокутської О.М.

                                        Сапун О.А.

При секретарі:               Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну  скаргу

ВАТ «Банк Кіпру»  на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ВАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ЗАТ «СК «Альянс» про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И  Л А :

У березні 2009 року ВАТ «Банк Кіпру» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості.

В позовній заяві зазначали, що 15 вересня 2006 року між АБ «АвтоЗазбанк», (правонаступником усіх прав і обов’язків якого  є ВАТ «Банк Кіпру») і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №102/06 на суму 12000 доларів США зі строком дії до 14.09.2011 і сплатою 13% річних.

У забезпечення виконання кредитного зобов’язання 15.09.2006 року між банком і ОСОБА_4 був укладений договір поруки.

Оскільки позичальник належним чином не виконує умови договору, порушує графік внесення чергових платежів ,у нього станом на 16.03.2009 року виникла заборгованість 6853,66 доларів США, що еквівалентно 53773,18 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просили суд розірвати кредитний договір та стягнути з відповідачів  в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору.

В процесі розгляду справи позивач декілька раз збільшував суму заявлених позовних вимог у зв’язку зі зміною курсу долара США до національної валюти та збільшення строків, протягом яких ОСОБА_3 не вносить платежі на погашення суми заборгованості, і станом на 16.02.2010 року  нарахована заборгованість у сумі  7832,66 доларів США, що еквівалентно 62680,86 грн., які позивач просив  стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

    Суд  залучив до участі у справі в якості відповідача ЗАТ «СК «Альянс».

    Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

    Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою  ВАТ «Банк Кіпру». Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи ,просить рішення суду  скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити і стягнути солідарно з боржника і поручителя 62680,86 грн.

    ОСОБА_4  повістку отримав 7 червня 2010 року, право на участь у судовому засіданні не використав, причини неявки не повідомив.

        Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_3, доводи адвоката, обговоривши  доводи  апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,  колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню.

        Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України  рішення суду повинно бути  законним і обґрунтованим.

        Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

         Обґрунтованим  визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

        При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

        Проте  ухвалене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

         Відмовляючи  банку  в задоволенні позову  до боржника та поручителя про стягнення боргу за договором кредиту   з посиланням на наявність у позивача можливості задовольнити свої вимоги шляхом звернення до страховика про стягнення страхового відшкодування за пошкоджений   в дорожньо-транспортній пригоді автомобіль, який передано банку ОСОБА_3 в заставу,    суд залишив поза увагою положення ст.ст. 15, 16 ,572,589 ЦК України, та ст. ст. 3. 4, 11 ЦПК України, відповідно до яких право на обрання способу захисту належить позивачеві, а суд зобов'язаний розглянути справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів  .

        Згідно ст.ст. 572,589 ЦК України в с илу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

        Оскільки відповідно до ст. ст. 572, 589,    ЦК України одержувати задоволення за рахунок заставленого майна   є правом, а не обов'язком кредитора, висновок суду про відмову в позові з зазначених мотивів   не можна визнати обґрунтованим.

          Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

        Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

    Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

              Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

        Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою , порукою, гарантією, заставою,притриманням,завдатком (ч.1 ст.546 ЦК)

        Згідно зі ст.553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

        Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. .

    Як вбачається з матеріалів справи та було встановленого  судом першої інстанції  між  АБ»АвтоЗАЗбанк» правонаступником якого є ВАТ «Банк Кіпру» ) та ОСОБА_3 А  15 вересня 2006 року    було укладено кредитний договір № .102/06  

        За умовами даного договору позивач  надав відповідачу кредит в розмірі  12000 доларів США зі строком остаточного повернення  15 вересня 2011 року  під 13 % річних  та 18% у разі порушення строків повернення кредиту (а.с.13).

        Виконання забов’язання за кредитним договором забеспечено договором застави   та договором  поруки.

        За договром поруки №102/06 від 15  вересня 2006 року ОСОБА_4  поручився перед банком за виконання  ОСОБА_5   обов’язку повернення кредиту .

        Підставою вимог про розірвання кредитного договору і дострокове повернення коштів позивач зазначив    припинення  виконання  боржником  зобов’язань за кредитним договором .з лютого 2009  року.

        З довідки –розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 16 лютого 2010 року вбачається , що  строкова забогованість    по кредитному договору становить  4000 дол. США,  прострочена – 2599,95 дол. США, заборгованість за процентами - 1192,10 дол. США, пеня 123,70 дол. США, а всього 7832,66 дол. США.             Наявність боргу та розрахунок відповідачами не оспорюється.

          Право на  розірвання кредитного договору і  дострокове повернення  кредиту  передбачено ч.2  ст.1050 ЦК і п.2.3.3. кредитного договору.

        Правові наслідки порушення зобов'язання , забезпеченого порукою, урегульовані ст.554 ЦПК України  .

        Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення  боржником зобов’язання, забезпеченого порукою , боржник і поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

        З огляду на викладене, ОСОБА_3  як боржника і  ОСОБА_4  як  поручитель є солідарними боржниками  банку .

        Офіційний курс Національного банку України 7,91 грн. за 1 дол. США.

        Сума заборгованості складає 61956,34 грн., з них :

строкова заборгованість 31640,00 грн.,

прострочена заборгованість 20565,60 грн.

заборгованість за процентами 8772,27 грн.

пеня 978,47 грн.

        Неправильні юридичні висновки щодо правовідносин сторін і помилка    у застосуванні  норм матеріального права призвело до   ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення, що у відповідності до  п.п.3.4 ст..309 ЦПК України є підставою для скасування  рішення  суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

        Банк розрахунок проводив з курсу 8,0025 грн. за 1 дол. США і просив стягнути 62680,86 грн. і про це зазначається в апеляційній скарзі. Тому позовні вимоги  і апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню.

        Вимоги за страхової компанії позивач не заявляв, вона залучалася до участі у справі за ініціативою суду.

        Банк при звернення до суду сплатив судовий збір у сумі 535,73  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у сумі 30,00 грн. У відповідності до  ст.88 ЦПК України зазначені витрати мають бути відшкодовані за рахунок відповідачів. Окрім того, судовий  збір у сумі 83,83 грн.  підлягає стягнення з відповідачів у доход держави.

      На підставі  ст.ст.553,554,1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-

                                      В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

 Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»    до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір №102/06 від 15 вересня 2006 року, укладений між АТ АБ «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник ВАТ «Банк Кіпру» )  та ОСОБА_3.

    Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4  солідарно на користь відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру»  заборгованість за кредитними договором  у сумі  61956,34 грн., з них строкова заборгованість 31640,00 грн., прострочена заборгованість 20565,60 грн., заборгованість за процентами 8772,27 грн., пеня 978,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4  солідарно на користь відкритого акціонерного товариства «Банк Кіпру» судовий збір у сумі 535,73  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи у сумі 30,00 грн  

Стягути з ОСОБА_3, ОСОБА_4  солідарно на користь держави судовий збір у сумі 83,83 грн..

   Рішення  набирає законної сили з моменту  проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.

    Головуючий:

         Судді: