Справа № 22 ц-5344/2009 Головуючий суддя у 1-й інстанції-Бондаренко В.М.

Категорія - 26 Доповідач - Гоков П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого. Глущенко Н.Г.,

суддів: Перцової В.А., Гокова П.В.,

при секретарі: Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою здоров'я

відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2009 року у цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до  відкритого акціонерного товариства «Павлоірадвугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Павлоірадвугілля», посилаючись на отримання професійних захворювань під час роботи на шахтах ВАТ «Павлоградвугілля», через що йому, згідно довідки МСЕК від 17.01.2008 року, первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; він пережив душевні страждання через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на свою користьчморальну шкоду в сумі 100 000, 0 гривень.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2009 року позов частково задоволено, стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 6500, 00 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВАТ <<Павлоградвугілля>> посилається на неправильне застосування судом першої шстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач втратив працездатність внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, у зв'язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами вщ 23.02.2007 року, відшкодувати завдану йому втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивач отримав професійне захворювання, через що вперше ОСОБА_2 за висновком МСЕК від 17 січня 2008 року встановлено 65% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням та третю групу інвалідності безстроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 ст. 153 КЗпП України покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237 і КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237і КЗпП України відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з ВАТ "Павлоградвугілля".

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237і КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Разом з тим, виходячи із обставин справи, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства за ст.3 ЦК України та засобів захисту цивільних прав за ст. 23 ЦК України, виходячи з тривалості душевних страждань, їх глибини та суті, з огляду на тяжкість вимушених змін у життєвих, виробничих і побутових стосунках, наслідків та відсотків втрати працездатності позивача, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України апеляційний суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили  з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .