КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Харчука В.М.
при секретарі Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1210 за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язання до вчинення дій.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в лютому 2009 року звернулись в суд. Вони вказують, що народили дітей: ОСОБА_1 – дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_2 – дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_3 – сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_4 – дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачки вказували, що нарахована і виплачена їм допомога по догляду за дітьми не відповідає вимогам закону і просили зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради нарахувати та виплатити їм допомогу в розмірах, встановлених законом за період: ОСОБА_1 – з липня 2007 року по листопад 2008 року, ОСОБА_2 – за листопад – грудень 2008 року, ОСОБА_4 – за липень – грудень 2007 року, ОСОБА_3 – за 2007 – 2008 рік. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 просили нарахувати їм допомогу на майбутнє.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено в изнати неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення м. Хмельницького щодо не нарахування та не виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 за липень-грудень 2007 року та за червень - листопад 2008 року, ОСОБА_2 за листопад-грудень 2008 року, ОСОБА_3 за липень-грудень 2007 року, за червень-грудень 2008 року та січень 2009 року, ОСОБА_4 за липень-грудень 2007 року. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення м. Хмельницького провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 за червень - листопад 2008 року на суму 2407,4 грн., ОСОБА_2 за листопад-грудень 2008 року
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Фанда В.П. Справа № 22ц-1210
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 57
на суму -731,29 грн., ОСОБА_3 за червень-грудень 2008 року та січень 2009 року на суму - 2119,2 грн.. У решті позову відмовити. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та стягнення не виплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень-грудень 2007 року. Постановлено повернути зайво сплачені ОСОБА_3 на рахунок ГУДКУ у Хмельницькій області судові витрати 86 грн. згідно квитанції від 20.02.09 року. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення м. Хмельницького судові витрати на користь ОСОБА_1 - 3,40 грн., ОСОБА_2 - 3,40 грн..
Не погоджуючись з постановою, Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради оскаржило її в апеляційному порядку. Апелянт просить постанову скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити, при цьому, апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Він вказує, що дія ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” була зупинена на 2007 рік згідно Закону України „Про бюджет України на 2007 рік”, а згідно Закону України „Про бюджет України на 2008 рік” ст.15 названого Закону була прийнята в новій редакції, згідно якої позивачам і нарахована допомога. На думку апелянта, застосовуючи для вирішення спору ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” суд першої інстанції не врахував, що ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Крім того, апелянт вказує, що згідно ст.4 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” встановлено, що виплати, передбачені ст.43 названого Закону проводяться в розмірі не нижче 23 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На думку апелянта, виплати які ним проводяться відповідають цим вимогам.
Розглядаючи справу в межах поданої апеляції, враховуючи, що позивачі рішення суду не оскаржували, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи.
Так, згідно поданих доказів, у ОСОБА_1 є дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; у ОСОБА_2- дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3; у ОСОБА_3 – син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4; у ОСОБА_4 – дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому судом правильно встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є застрахованими особами і на них розповсюджується Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” (Закону №2240-ІІІ від 18.01.2001 року). позивачка ОСОБА_4 – не застрахована і на неї розповсюджуються вимоги ст.15 Закону україни „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
При цьому, колегія суддів враховує, що суд відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позову, мотивуючи це рішення пропуском строку позовної давності і це рішення ОСОБА_4 не оскаржується.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_3 є застрахованими особами і згідно ст.43 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (Закон №2240-ІІІ від 18.01.2001 року) має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 43 названого Закону у первісній редакції передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щодо застрахованих осіб призначається у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого законом.
Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” (Закон №3235-ІV) дію ст.43 Закону №2240-ІІІ від 18.01.2001 року було зупинено. Однак, дане положення було визнане неконституційним, згідно рішення Конституційного Суду України №6рп/2007 від 09.01.2007 року до 31.12.2007 року.
Законом України №107-VІ від 28.12.2007 року „Про державний бюджет України на 2008 рік” ст.43 із Закону №2240-ІІІ виключена. Однак, це положення було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а тому з 22.05.2008 року ст.43 названого Закону діє в первісній редакції.
Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що застрахована особа, яка здійснює догляд за дитиною до 3-х років, виходячи з принципу пріоритетності Закону над підзаконним актом (в даному випадку над Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 22.05.2008 року) має право на отримання державної допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і за весь 2009 рік.
В зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає обґрунтованим і законним рішення суду першої інстанції про зобов’язання сплачувати допомоги ОСОБА_1 за червень – листопад 2008 року, ОСОБА_10 за листопад – грудень 2008 року, ОСОБА_3 за червень – грудень 2008 року і січень 2009 року, оскільки рішення суду про застосування строку давності звернення до суду ніким не оскаржується.
При цьому, оскільки ст.43 названого Закону не визначає вид прожиткового мінімуму, судова колегія вважає правомірним рішення суду першої інстанції про застосування в даному випадку прожиткового мінімуму для дітей до 6 років. Таке рішення прийняте в порядку аналогії закону, з використанням положень ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, як найбільш схожого з правовідносинами, що існують між сторонами.
Не може бути прийнято до уваги твердження апелянта про порушення судом п.5 Прикінцевих положень Закону №2240-ІІІ від 18.01.2001 року і ст.4 Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” (Закон України №2213-ІІІ від 11 січня 2001 року), оскільки положення ст.4 Закону України №2213-ІІІ виключено Законом України №309-VІ від 03.06.2008 року, а положення п.5 Прикінцевих положень Закону №2240-ІІІ від 18.01.2001 року визнано неконституційним згідно рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008 року.
Що стосується решти рішення суду, то вони в апеляційному порядку не оскаржені.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування на видатки, які є предметом даного судового розгляду, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки така обставина не може бути підставою для позбавлення людини наданого їй Законом права.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Постанова суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управляння праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун