ВИРОК

Іменем         України

19 травня  2010 року м. Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі: головуючого підполковника юстиції Трачука Р.М., при секретарі Балаць С.Г., з участю державного обвинувача, старшого помічника  військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Кашперука Р.В. розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А 4446 прапорщика запасу,

  ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року  у с. Гнатки, Старокостянтинівського р-ну, українця, з середньою освітою, не судимого, одруженого, маючого на своєму утриманні двох дітей, відповідно віком 14-ти та 9-ти років, проходив військову службу за контрактом  з квітня 1996 року по лютий 2004 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону, -

В С Т А Н О В И В

Восени 1998 року Панасюк з корисливою метою, бажаючи отримати військове звання «прапорщик» і, відповідно, більший розмір грошового забезпечення, представив до кадрового органу військової частини А4446               ( м. Старокостянтинів, Хмельницької області) завідомо підроблену копію диплому серії НОМЕР_1 від 28 лютого 1994 року про закінчення ним Житомирського будівельного технікуму  та отримання відповідної освіти по спеціальності промислове та цивільне будівництво. Насправді вказаний підроблений диплом він не отримував і в Житомирському будівельному технікумі не навчався.

Отримавши 08 лютого 1999 року на підставі фіктивного диплому  військове звання «прапорщик», Панасюк по 08 лютого 2004 року,  до моменту звільнення з військової служби,  незаконно отримував грошове забезпечення як прапорщик військової частини, тим самим шляхом шахрайства заволодів державним майном, грошовими коштами на загальну суму 2714 грн. 20 коп.

(У порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбаченого ст.ст. 358 ч.3 і 358 ч.1 КК України, тобто виготовлення  і використання завідомо підробленого документу, органами досудового слідства відмовлено в зв’язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.)

В судовому засіданні підсудний винним себе в скоєному визнав повністю, підтвердив вищевикладене і пояснив, що підробив ксерокопію диплому про те, що він навчався в Житомирському будівельному технікумі, оскільки хотів отримати військове звання «прапорщик» і отримувати у зв’язку із чим більше грошове забезпечення. Всі отриманні ним незаконно кошти витрачав на потреби сім’ї.  

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина в скоєному підтверджується і іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Із  оглянутого в судовому засіданні копії диплому виданого ОСОБА_3, видно, що даний диплом містить серію НОМЕР_1. В судовому засіданні Панасюк пояснив, що дану копію виготовив і представив в кадровий орган військової частини А4446 сам особисто.

    Згідно довідки виданою директором Житомирського національного агроекологічного університету та із ксерокопії витягу із книги реєстрації видачі дипломів вбачається, що ОСОБА_3 у їхньому технікумі не навчався. Диплом серії НОМЕР_1 під реєстраційним номером 287 у 1981 році отримав студент ОСОБА_5

    Як видно із витягу з послужного списку  про проходження військової служби ОСОБА_3, що військове звання прапорщик присвоєно йому           08 лютого 1999 року наказом Заступника МО України-Командувача Сил ППО України.

    Як вбачається із висновку судово-бухгалтерської експертизи від                28 квітня 2010 року, що ОСОБА_3 в період з 08 лютого 1999 року по січень 2004 року включно, отримав грошові кошти за незаконно присвоєне йому військове звання «прапорщик» на суму 2714 грн. 20 коп.

    Таким чином, суд дії ОСОБА_3, який являючись військовослужбовцем, шляхом шахрайства заволодів іншим військовим майном у вигляді грошових коштів в сумі 2714 грн. 20 коп.,  кваліфікує по  ч.1 ст.410 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд в якості обставин що, пом’якшують покарання визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування всіх збитків, нанесених державі.

Крім того, суд бере  до уваги, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, раніше ні в чому протиправному помічений не був, тривалий час знаходиться на військовій службі, має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей і його зарплата є основним джерелом доходу сім’ї, яка потребує його підтримки та допомоги.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставин справи, даних про особу винного, суд приходить до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_3 ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання – штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст.410 ч. 1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі                    40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  ( 680 гривень).

Запобіжний захід щодо засудженого – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речовий доказ по справі, особова справа засудженого, при набранні вироком законної сили, – може використовуватися за призначенням.

Арешт на майно ОСОБА_3 -  скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ Трачук Р.М.