Справа № 22 - 2328 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М. .
Категорія: 52 Доповідач: Резникова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Резникової Л .В. суддів: Баркова В.М. , Рецебуринського Ю.Й. при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Центрально-міського районного суду Горлівки Донецької області від 9 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок Амстор», третя особа ОСОБА_2-про поновлені на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2007 року позивачка звернулася у суд до відповідача з позовом про визнання акту НПВ незаконним, визнання нещасного випадку, який стався з нею 09.05.2007 року пов’язаним з виробництвом та зобов’язанням відповідача скласти акт по ф. Н-1, а також про поновлені на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Ухвалою Центрально міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 січня 2008 року були роз’єднані у самостійні провадження позов ОСОБА_1 про визнання акту НПВ незаконним, визнання нещасного випадку, який стався з нею 09.05.2007 року пов’язаним з виробництвом та зобов’язанням відповідача скласти акт по ф. Н-1 з позовом про поновлені на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди
В позовній заяві позивачка зазначає, що з 1 березня 2007 року знаходилася з відповідачем в трудових стосунках, працюючи касиром торгівельного залу. З 10 травня 2007 року по 16 листопада 2007 року вона знаходилася на лікарняному. 17 листопада 2007 року вона знаходилася в поліклініці №1 з приводу оформлення лікарняного аркуша після проходження 16 листопада 2006 року МСЕК. 19 листопада 2007 року її повідомили, що вона звільнена за прогул на роботі 17.11.2007 року
Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, просила поновити її на роботі в якості касира торгівельного залу, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, стягнути їй спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 грн..
Рішенням Центрально-міського районного суду Горлівки Донецької області від 9 січня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову і стягнуто з неї на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення місцевого суду і
постановити нове, оскільки судом при вирішені справи були порушені норми
матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову про поновленні на роботі, стягнені заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодуванню моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачка була відсутня на роботі без поважної причини більше трьох годин.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно до п.3, 4ч.1ст309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення
Як вбачається з матеріалів позивачка дійсно з 1 березня 2007 року знаходилася з відповідачем в трудових стосунках, працюючи касиром торгівельного залу. З 10 травня 2007 року по 16 листопада 2007 року вона знаходилася на лікарняному . Відповідно до листа непрацездатності вона повинна була стати до роботи 17.11 2007 року (а.с. 63)
В призначений строк позивачка до роботи не приступила. Як вона зазначає в цей день вона після МСЕК вимушена була закрити лікарняний і з*явитися на ЛКК. Факт ^ знаходження позивачки 17 листопада 2007 року за засіданні ЛКК, яке відбувалося з 10 до . 12 годин, на якому їй було надано висновок про постійне працевлаштування без фізичних навантажень на руки, вимушеного положення рук. переохолодження підтверджено листом головного лікаря та висновком ЛКК. (.с. 108).
Наказом ГОВ «Торгівельний будинок «Амстор» №226 \к від 23 листопада 2007 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи 17 листопада 2007 року за прогул без поважної причини ( ст. .40 п.4КЗпП України) а.с. 60
Таке звільнення не відповідає вимогам п.4 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником у випадку прогулу ( у тому числі відсутності на роботі більш З годин на протязі робочого) дня без поважної причини . Оцінка причин як поважної здійснюється судом при розгляді справи про звільнення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що позивачка була відсутня на роботі 17 листопада з поваленої причини.
Суд критично відноситься до наданих суду документів про те, що відповідачка за графіком повинна була працювати у першу зміну, оскільки як вбачається з наданих суду виписок із табеля обліку виконання робочого часу у позивачки, починаючи з 15 вересня до 28 жовтня 2007 року вихідними днями були субота, неділя. Починаючи з 29 жовтня спеціаліст по підбору персоналу ставить її в графік за яким вона повинна працювати з 29 жовтня по 5 листопада 2007 року тобто 8 днів поспіль, не попереджаючи ОСОБА_1 про зміну робочого графіка.
Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, з яким була ознайомлена позивачка , як правило, графік змінності повинен передбачати : 5 виходів на роботу працівника у першу зміну - два вихідних дня - п*ять виходів на роботу в другу зміну. У даному випадку адміністрацією було порушено це правило, про що позивачка не була попереджена.
Той факт, що позивачка на передодні її виписки не з’ясувала графік своєї роботи і 17 листопада 2007 року до або після засідання ЛКК не з’явилася на роботу не було підставою для її звільнення, оскільки вона за висновком комісії та станом свого здоров*я не знала до якої роботи їй можна застувати і яку роботу можна виконувати, оскільки були визначені окремі обмеження . Враховуючи той факт, що 17 листопада 2007 року був загально вихідним днем, у цей день вона знаходилася на ЛКК і не будучи повідомлена про графік її роботи, не вийшла на роботу - не є обставиною яка свідчить про прогул позивачки у зазначений день без поважної причини і підставою для звільнення, тому позовні вимоги про поновлення позивачки на роботі є обгрунтованими .
У зв"язку з тим, що позивачка була звільнена з роботи з порушенням вимог ст. 40п.4 КЗпП України , відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом який розглядав трудовий спір, - її слід поновити на попередній роботі.
При винесенні рішення про поновлення на роботі, згідно з ст. 235 КЗпГІ України орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Вирішуючи питання про нарахування розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом було враховано, що на передодні звільнення позивачка не працювала, знаходячись на лікарняному , більш ніж чотири місяця. Згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня розрахунки середньої заробітної плати проводяться з установлених у трудовому договорі тарифної ставки, посадового місячного окладу.
Враховуючи , той факт, що після звільнення позивачки її оклад періодично збільшувався, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто за 375 днів у розмірі 11928 грн.83коп., яка з врахування середнього заробітку за один робочий день складає:
За 17 листопада по 31 січня 2007р. з врахуванням окладу 620 грн. - 32х 28, 18 = 901 грн.76коп.
з січня по березень 2008 року з врахуванням окладу - 695 грн. -31, 59x62= 1958, 58 грн.
з квітня 2008 року по 25 травня 2009 року з врахуванням окладу- 710 грн. складає : 32, 272x281 = 9068, 49
Крім того з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпІІ України , з врахуванням конкретних обставин справи, характеру взаємовідносин, обсягу моральних страждань у зв"язку з втратою життєвих зв’язків, з врахуванням того , що поновлюючи позивача на попередній роботі було відновлено її право, суд вважає за необхідне стягнути моральну шкоду в розмірі 500 грн..
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Центрально-міського районного суду Горлівки Донецької області від 9 січня 2009 року скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» з 17 листопада 2007 року .
Стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11928 грн.83коп.. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн., а також державне мито на користь держави в розмірі 127 грн.50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн..
В решті позову відмовити.
Рішення Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили.