КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Шершуна В.В.,
суддів : Костенка А.М., Кізюн О.Ю.
при секретарі Товкан І.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1313 за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради на постанову Нетішинського міського суду від 30 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 вказував, що є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат. Однак, в липні 2005 року він отримав лише 15 грн. 70 коп., 13.11.2006 року 75 грн., 26.12.2007 року 75 грн., 13 лютого 2008 року 75 грн. такої допомоги. Тому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки, зобов’язати відповідача виплатити йому за вказаний період недоплачені кошти в сумі 4739 грн. 30 коп.
Постановою Нетішинського міського суду від 30 вересня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради щодо виплати допомоги на оздоровлення не в повному розмірі та зобов'язано згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради здійснити ОСОБА_1 нарахування допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради вважає вказану постанову суду незаконною, просить
її скасувати, ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення зазначеної допомоги та її виплати поза межами відповідного бюджетного року, воно не може судом норм матеріального права. Вказує, що управління праці та соціального захисту населення Нетішинської міської ради не наділене повноваженнями щодо перерахунку ________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Кулеша Л.М. Справа № 22ц-1313 Доповідач – Шершун В.В. Категорія № 57 змінити видатки, які визначені чинним законодавством. Виплати щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим на Чорнобильській АЕС проводились у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. На даний час будь-яких рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України про перегляд норм права щодо цього не існує, а отже і підстав для зміни розмірів виплат.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню з постановленням нового рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом встановлено, що позивач є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії евакуйованим із зони відчудження, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 12 січня 1993 року. На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачеві виплачено допомогу на оздоровлення за 2005 рік - в липні 2005 року в сумі 15 грн. 50 коп. і в листопаді 2005 року – 59,30 грн., за 2006 рік – в червні 2006 року в сумі 75 грн., за 2007 рік – в грудні 2007 року в сумі 75 грн., за 2008 рік – в травні 2008 року в сумі 75 грн.
Дані факти підтверджуються посвідченням учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, довідкою управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради про виплату допомоги, не оспорюють ці обставини і сторони.
Відповідно до вимог ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 3 мінімальних заробітних плат особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Будь яких змін до даної норми Закону в 2005 році не вносилось.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічної грошової допомоги на оздоровлення не може бути причиною невиконання покладених на управління праці та соціального захисту населення зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Вказане підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету України. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавства. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення). Згідно з п. 26 даного рішення суд не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що в позов ОСОБА_3 в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005 рік підлягає задоволенню.
При цьому суд правильно у відповідності до вимог чинного законодавства не застосував при вирішення спору ст. 100 КАС України щодо строків позовної давності.
В той же час згідно п. 37 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зі змінами зупинено на 2006 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У відповідності до ст.109 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зі змінами Кабінету Міністрів України у 2006 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
При таких обставинах, оскільки Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року зі змінами, який був чинним в 2006 році і має вищу юридичну силу в просторі і часі, ніж положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , було зупинено дію норм права, які регулюють спірні правовідносини, і надано право Кабінету Міністрів України у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат в абсолютних сумах, щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2006 рік була виплачена позивачу у відповідності до чинного законодавства в той період, а суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Також згідно п. 30 ст. 71 до Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року зі змінами зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення статті 30 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року зі змінами визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Крім того, у відповідності до підпункту 11 пункту 28 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” внесено зміни, відповідно яких, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, у відповідності до підпункту 11 пункту 28 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” внесено зміни, відповідно яких, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином в період з 8 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року Закони України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При таких обставинах, оскільки щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивач отримав в лютому 2008 року, тобто до дня ухвалення рішень Конституційного Суду України і на момент виплати допомог за 2008 рік були чинними норми Законів України „ Про державний бюджет на 2008 рік” , в задоволенні позовних вимог позивачки щодо зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити на її користь недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік слід відмовити.
Враховуючи вищевикладена колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради задовольнити частково.
Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 вересня 2009 року скасувати.
Постановити нове рішення :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік та 2007 рік у відповідності до ст.48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на час їх виплат з урахуванням проведених виплат.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун