ВИРОК

Іменем         України

19 травня  2010 року м. Хмельницький

Військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, у складі: головуючого підполковника юстиції Трачука Р.М., при секретарі Балаць С.Г., з участю державного обвинувача, старшого помічника  військового прокурора Хмельницького гарнізону майора юстиції Кашперука Р.В. розглянув кримінальну справу по обвинуваченню колишнього військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини А 4446 прапорщика запасу,

  ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року  у м. Легниця, республіки Польща, українця, з середньою освітою, не судимого, одруженого, маючого на своєму утриманні двох дітей, відповідно віком 7-ми років та 9-ти місяців,  проходив військову службу за контрактом  з червня 1996 року по грудень 2003 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченого ст. 410 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону, -

В С Т А Н О В И В

Восени 1998 року ОСОБА_4 з корисливою метою, бажаючи отримати військове звання «прапорщик» і, відповідно, більший розмір грошового забезпечення, представив до кадрового органу військової частини А4446              ( м. Старокостянтинів, Хмельницької області) завідомо підроблену копію диплому серії НОМЕР_1 від 24 червня 1996 року про закінчення ним Барського автомобільно – дорожнього технікуму та отримання відповідної освіти по спеціальності технічне обслуговування, ремонт автомобілів та двигунів. Насправді вказаний підроблений диплом він не отримував і в Барському технікумі не навчався.

Отримавши 24 грудня 1998 року на підставі фіктивного диплому  військове звання «прапорщик», ОСОБА_4 по 24 грудня 2003 року, до моменту звільнення з військової служби,  незаконно отримував грошове забезпечення як прапорщик військової частини, тим самим шляхом шахрайства заволодів державним майном, грошовими коштами на загальну суму 1076 грн. 53 коп.

(У порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбаченого ст.ст. 358 ч. 3 і 358 ч.1 КК України, тобто виготовлення  і використання завідомо підробленого документу, органами досудового слідства відмовлено в зв’язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.)

В судовому засіданні підсудний винним себе в скоєному визнав повністю, підтвердив вищевикладене і пояснив, що підробив ксерокопію диплому про те, що він навчався в Барському автомобільно – дорожньому технікумі, оскільки хотів отримати військове звання «прапорщик» і отримувати у зв’язку із чим більше грошове забезпечення. Всі отриманні ним незаконно кошти витрачав на проблеми сім’ї.  

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина в скоєному підтверджується і іншими, дослідженими в судовому засіданні доказами.

    Із  оглянутого в судовому засіданні копії диплому виданого ОСОБА_4, видно що даний диплом містить серію НОМЕР_1. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що дану копію виготовив і представив в кадровий орган військової частини А4446 сам особисто.

    Згідно довідки виданою директором Барського автомобільно-дорожнього технікуму видно, що ОСОБА_4 у їхньому технікумі не навчався. Диплом серії НОМЕР_1 під реєстраційним номером 7815 у 1996 році отримав студент ОСОБА_5

    Як видно із витягу з послужного списку  про проходження військової служби ОСОБА_4, що військове звання прапорщик присвоєно йому 24 грудня 1998 року наказом Заступника МО України-Командувача Сил ППО України.

    Як вбачається із висновку судово – бухгалтерської експертизи від                28 квітня 2010 року, що ОСОБА_4 в період з 24 грудня 1998 року по грудень 2003 року включно, отримав грошові кошти за незаконно присвоєне йому військове звання «прапорщик» на суму 1076 грн. 53 коп.

    Таким чином, суд дії ОСОБА_4, який, являючись військовослужбовцем, шляхом шахрайства заволодів іншим військовим майном у вигляді грошових коштів в сумі 1076 грн. 53 коп.,  кваліфікує по  ч. 1 ст. 410 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд в якості обставин що, пом’якшують покарання визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування всіх збитків, нанесених державі.

Крім того, суд бере  до уваги, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, раніше ні в чому протиправному помічений не був, тривалий час знаходиться на військовій службі, є учасником бойових дій, має на своєму утриманні двох  дітей і його зарплата є основним джерелом доходу сім’ї, яка потребує його підтримки та допомоги.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставин справи, даних про особу винного, суд приходить до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_4 ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання – штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ст.410 ч.1 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  ( 680 гривень).

Запобіжний захід щодо засудженого – підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речовий доказ по справі, особова справа засудженого, при набранні вироком законної сили, – може використовуватися за призначенням.

Арешт на майно ОСОБА_4 -  скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону, через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, на протязі п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ Трачук Р.М.