Справа № 22ц- 2672

Головуючий у 1 інстанції М»якота М. С.

Категорія: 53

Доповідач Висоцька В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької областів складі:головуючого - судді Висоцької B.C.

суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.

при секретарі Джевазі - Третьяковій С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Завод Проммаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову до ТОВ «Завод Проммаш» в частині зазначення причин звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, стягнення податків. Визнана недійсною трудова угода, укладена між сторонами з 22 березня 2007 року на три місяці з можливістю подальшої її пролонгації.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Зазначає, що суд, визнав договір між сторонами удаваним та фіктивним, допустив суперечні висновки. Суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спірних правовідносин, встановив, що він знаходиться в трудових відносинах з відповідачем і разом з тим зазначив, що позивач виконував роботу за договором підряду. Судом не додержано принципу об’єктивної істини. Відповідач не довів, що його дії відповідали нормам чинного законодавства.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та представник відповідача не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши судцю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Заво Проммаш» з 22 березня 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір підряду є удаваний, оскільки він укладений для приховування іншої угоди - трудового договору. Укладена між сторонами трудова угода є фіктивною, оскільки сторони при її укладенні не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених цією категорією правочинів. Сторони не надали суду доказів прийняття на роботу позивача на відповідну посаду або у якості відповідного кваліфікованого робітника. Позивач не звертався до відповідача з будь-якими заявами про звільнення його з займаної посади.

З таким висновком суду погодитися неможливо, до нього суд дійшов внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права.

З обставин справи вбачається, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов’язати відповідача видати оформлену належним чином трудову книжку, видати йому копію наказу про звільнення та довідку про роботу, стягнення несплачених податків (а.с. 1).

Під час судового розгляду позивачем уточнювалися позовні вимоги. Він просив стягнути заробітну плату, яка йому протягом роботи з лютого 2007 року по лютий 2008 року не виплачувалася, а в день звільнення з ним не проведено повного розрахунку, не сплачена компенсація за невикористану відпустку. Просив також стягнути вихідну допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати та визнати причину його звільнення за п. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнути з відповідача обов’язкові податки (а.с. 17-18).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позивачем вимог.

Проте, розглядаючи справу, суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог, визнав договір підряду удаваним, а трудовий договір - фіктивним, визнав недійсною трудову угоду в той час, коли такі вимоги позивачем не заявлялися.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в ррбочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму ( ст. 116 КЗпП України).

Вимоги позивача про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов’язати відповідача видати оформлену належним чином трудову книжку, видати йому копію наказу про звільнення та довідку про роботу, стягнення несплачених податків судом першої інстанції фактично не розглянуті.

Відповідно до п. 5 частини 1 ст. 311 ЦПК України, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав довідку про нараховану та виплачену позивачеві заробітну плату та платіжні відомості з лютого 2007 року по лютий 2008 року (а.с. 55, 57-67, 71). У порушення вимог процесуального закону суд цих посилань відповідача не перевірив і оцінки їм не дав. Позивач в своїх позовних заявах зазначав, що заробітна плата йому не сплачувалася.

Проте суд першої інстанції в порушення ст. ст. 212, 214 ЦПК України не встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин, не з’ясував, чи дійсно заробітна плата була частково виплачена, чи належить підпис на платіжній відомості позивачу, які види заробітної плати виплачені позивачу під час розгляду справи судом (а.с. 56), чи нараховувалася позивачеві компенсація за невикористану відпустку, якщо позивач мав право на неї. На порушення вимог ст. 116 КЗпП України, роз’яснень, які містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не навів в рішенні відповідні розрахунки.

Судом визнані правочини недійсними з підстав, передбачених ст. ст. 235, 236 ЦК України, тоді як встановив, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які врегульовані Кодексом законів про працю України.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 307, ст. 311ч. 1 п.5, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 2 грудня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.