Справа № 22ц-3836     Головуючий у 1 інстанції Юр'єва Т.І.

Категорія 44     Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 травня 2009 року     м.  Донецьк

Апеляційний     суд     Донецької     області

В складі     головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.

Суддів     БІЛЯСВОЇ О.М. ,  ОСИПЧУК О.В.

при секретарі   СТЕПАНЕНКО В.Б. за участю

представника відповідача  ОСОБА_2   -     ОСОБА_3

представника відповідача «Текстильник-2005» - Лисянської Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи таким,  що втратив право користування жилим приміщенням,  та за зустрічним позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_8,  ОСОБА_2. ОСОБА_5,  Кіровському РВК м.  Донецька, ТОВ «Текстильник-2005». Управління Комунальних ресурсів Донецької Міськради,  3-я особа - орган опіки та піклування про визнання недійсним приватизації квартири,  свідоцтва про право власності на квартиру і договорів купівлі-продажу квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м.  Донецька від 12 березня 2009 року та ухвалу Кіровського районного суду м.  Донецька від 9 лютого 2009 року

встановив

Ухвалою Кіровського районного суду від 9 лютого 2009 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 про закриття справи у зв'язку з відмовою від позову по справі за її позовом до ОСОБА_6 про визнання таким,  що втратив право користування жилою площею відмовлено.

Рішенням Кіровського районного суду м.  Донецька від 12 березня 2009 року задоволений позов ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_6 таким,  що втратив праві) користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 з підстав,  передбаченим  ст.  71 ЖК України.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8,  ОСОБА_2,  ОСОБА_5,  Кіровському РВК м.  Донецька,  ТОВ «Текстильник -2005»,  Управління Комунальних ресурсів Донецької міськради,  3-я особа орган опіки і піклування про визнання недійсним приватизації квартири,  свідоцтва про право власності на квартиру і договорів купівлі-продажу квартири      відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та провадження по справі про визнання його таким,  що втратив право на житлову площу закрити у зв'язку з відмовою від позову позивача. Одночасно відповідач просить ухвалити нове рішення,  яким задовольнити його вимоги за зустрічним позовом про визнання договорів купівлі - продажу недійсним. ,  посилаючись на те,  що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права,  висновки суду не відповідають,  фактичним обставинам справи.

ОСОБА_5 приєдналася до апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те,  що суд не мав права відмовити позивачці ОСОБА_5 в задоволенні заяви про закриття справи у зв'язку з відмовою від позову. Суд не дав правильної оцінки поясненням ОСОБА_5,  яка підтвердила,  що весною 2001 року вона вигнала його з квартири,  змінила замок на вхідних дверях та перешкоджала його проживанню та проживанню їх неповнолітнього сина,  зловживала спиртними напоями. Він вимушено покинув квартиру та поселився в квартирі своїх батьків. Суд першої інстанції не взяв до уваги,  що рішенням Кіровського районного суду м.  Донецька ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав відносно спільного сина ОСОБА_9,  який проживав з ним.  Вважав,  що його непроживання в квартирі зумовлено створенням позивачкою умов неможливості спільного проживання. Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 незаконно позбавили жилої площі його та неповнолітнього сина.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скаргу відхилити,  рішення залишити без змін.

Представник ТОВ «Текстильник-2005» ОСОБА_4 просить ухвалити рішення на розсуд суду.

Представники Кіровської районної у м.  Донецьку ради,  органу опіки та піклування,  управління комунальних ресурсів до судового засідання не з'явилися,  просили розглядати справу у відсутності їх представників.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.  їх неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Судом першої інстанції встановлено,  що спірна квартира АДРЕСА_1 надавалася ОСОБА_5 та членам її сім'ї - чоловіку ОСОБА_6. та ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року згідно ордеру.

Рішенням Кіровського районного суду м.  Донецька від 9 квітня 2001 року шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 був розірваний. 9.1.2001 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу. ОСОБА_6 добровільно залишив квартиру у зв'язку з припиненням шлюбних відносин,  забрав з квартири особисте майно і не проживав в квартирі понад 6 місяців без поважних причин.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач ОСОБА_6 з січня 2001 року не проживав в спірній квартирі понад визначений  ст.  71 ЖК України шестимісячний строк без поважних причин. Відповідач не звертався до житлових,  правоохоронних органів з приводу неправомірної поведінки ОСОБА_5 Даних про те,  що остання чинила перешкоди в проживанні,  не має. 21 травня 2001 року ОСОБА_6 власноручно написав заяву до начальника житлового органу з проханням зняти його з реєстраційного обліку у зв'яжу зі зміною проживання за адресою АДРЕСА_2.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову,  суд першої інстанції виходив ; того,  що ОСОБА_6 не надано доказів недійсності договорів купівлі-продажу квартири.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду в частині задоволення первісного позову ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_6 таким,  що втратив право користування квартирою підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі,  в решті рішення підлягає залишенню без змін,  оскільки висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджено матеріалами справи,  спірна квартира АДРЕСА_1 надавалася ОСОБА_5 та членам її сім'ї - чоловіку ОСОБА_6 та неповнолітньому ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  з державного житлового фонду на підставі ордеру,  складається з двох кімнат загальною площею 29, 8 кв. м.  (т. 1 а.с. 8а).

Рішенням Кіровського районного суду м.  Донецька від 9 квітня 2001 року шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 був розірваний. 9.1.2001 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу.

ОСОБА_5 був заявлений позов про визнання ОСОБА_6 таким,  що втратив право користування житловим приміщенням з підстав,  передбачених  ст.  71 ЖК України.

Під час розгляду справи судом позивачка ОСОБА_5 подала письмову заяву про відмову від позову про визнання ОСОБА_6 таким,  що втратив право користування жилою площею (т.2 а.с. 158).

Постановляючи ухвалу про відмову в закритті провадження по справі у зв'язку з відмовою від позову позивача ОСОБА_5,  суд виходив з того,  що первісний позов ОСОБА_5 пов'язані з подальшими позовами,  відмова від позову суперечить закону та порушують права та інтереси інших осіб.

Проте з таким висновком погодитися не можна,  оскільки він суперечить вимогам процесуального закону.

Відповідно до  ст.  31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від позову. Відмова від позову може мати місце на будь-якій стадії процесу,  тобто як у суді першої,  так і в судах апеляційної інстанції ( ст.   ст. 174, 306 ЦПК України). Право особи на відмову від позову нічим не обмежене,  контроль суду за цією процесуальною дією не проводиться.

Відповідно до  ст.  31 ЦПК про дисгюзитивність цивільного судочинства у будь-якому разі суд не може продовжувати розгляд справи,  якщо позивач відмовився від позову. Прийняття судом відмови від позову тягне за собою закриття провадження по справі (ч.3  ст.  174).

Таким чином,  судом першої інстанції допустив порушення процесуального закону,  оскільки існували підстави для прийняття відмови від позову та закриття справи за позовом ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції відповідно до  ст.  310 ч. 1 ЦПК України скасовує рішення в частині задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи таким,  що втратив право користування жилим приміщенням,  та закриває провадження по справі з підстав,  передбачених  ст.  205ч.1 п.3 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_8,  ОСОБА_2,  ОСОБА_5,  Кіровському РВК м.  Донецька, ТОВ «Текстильник-2005»,  Управління Комунальних ресурсів Донецької Міськради,  3-я особа -орган опіки та піклування про визнання недійсним приватизації квартири,  свідоцтва про право власності на квартиру і договорів купівлі-продажу квартири відповідає вимогам закону,  наданим сторонами доказам,  яким суд дав оцінку,  обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів,  викладених в апеляційній скарзі,  не вбачається.

Звертаючись з позовом,  ОСОБА_10,  як підставу позовних вимог,  зазначав сі. 48 ЦК України ЦК України 1963 року (т. 1 а.с. 51).

Відповідно до ч. 1  ст. 48 ЦК України,  який діяв на час виниклих правовідносин,  недійсною є та угода,  що не відповідає вимогам закону,  в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітній дітей.

З обставин справи вбачається,  що ОСОБА_5,  діючи в своїх інтересах та в інтересах своєї дитини подала заяву на приватизацію квартири (т.2 а.с. 187 зворот). Відповідно до наданої довідки (т.2 а.с.  187) в спірній квартирі проживала ОСОБА_5 сином ОСОБА_7 13 березня 2003 року позивачка отримала свідоцтво про право власності на квартиру,  відповідно до якого ОСОБА_5 належало 50%,  неповнолітньому ОСОБА_7 50%. (а. 66 т. 1).

За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що свідоцтво про право власності на квартиру відповідало вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» і підстав для визнання його незаконним не має

З матеріалів справи вбачається,  що у березні 2003 року ОСОБА_7 звернулася до Кіровського РВК м.  Донецька із заявою,  в якій просила дати їй дозволу на відчуження спірної квартири у зв'язку з виїздом до Росії. Рішенням від 19.03.2003 року Кіровським РВК був наданий дозвіл ОСОБА_5 діяти від імені неповнолітнього сина у продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 68 т.1).

27 березня 2003 року ОСОБА_5 продала спірну квартиру відповідачу ОСОБА_8 (а.с. 59 т.1),  а 11 квітня 2003 року ОСОБА_8 продав спірну квартиру ОСОБА_2 (а.с. 57 т.1). Договори посвідчені нотаріально,  тобто у встановленому законом порядку. Продавець ОСОБА_5 з позовами про визнання недійсними приватизації,  договору купівлі-продажу не зверталася.

Доводи апеляційної скарги про те,  що фактично спірна квартира була продана за 2000 грн.,  тобто значно менше,  чим зазначено в договорі купівлі-продажу спростовуються змістом договору купівлі-продажу (т.1 а.с. 59),  з якого вбачається,  що ціпа встановлювалася за домовленістю сторін,  продавець ОСОБА_5 одержала кошти повністю до підписання договору.

Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 квітня 1978 року з наступними змінами «Про судову практику справах про визнання угод недійсними» у разі визнання угоди недійсною за  ст. 48 ЦК суд повинен в рішенні послатися і на нормативний акт,  вимогам якого угода не відповідає.

За правилами  ст.  59 ЦК України 1963 року угода,  визнана недійсною,  вважається недійсною з моменту її укладення.

Оскільки на час укладення спірного договору купівлі-продажу існував дозвіл органу опіки та піклування на продаж частини квартири,  укладення договору купівлі-продажу не ставилося в залежність від попереднього придбання у власність неповнолітньої особи іншого жилого приміщення,  суд прийшов до правильного висновку,  що підстав для визнання дог овору недійсним з заявлених позивачем підстав не вбачається.

Відповідно до  ст.  145 ЦК України 1963 року якщо майно за плату придбане у особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач),  то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі,  коли майно загублене власником або особою,  якій майно було передане власником у володіння,  або викрадено у того чи іншого,  або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Оскільки власником спірної квартири на момент її продажу була ОСОБА_5,  яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина,  що підтверджується свідоцтвом на право власності,  з володіння поза її волі квартира не виходила,  її в неї ніхто нe викрадав і вона нею розпорядилася на свій розсуд - продала ОСОБА_8 Підстави для витребування майна від покупця ОСОБА_2,  який придбав квартиру у встановленому законом порядку у ОСОБА_8,  відсутні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те,  що ОСОБА_5 була позбавлена батьківських прав не впливають на висновки суду про законність свідоцтва про право власності на квартиру та правомірність укладеного договору,  оскільки рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 було ухвалено Кіровським районним судом м.  Донецька 26 серпня 2003 року (т.1 а.с.  52). тобто після відчуження квартири. З цих же підстав судом правильно не взяті до уваги пояснення свідків про протиправну поведінку ОСОБА_11,  на які посилається ОСОБА_10 в апеляційній скарзі.

За таких підстав,  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що відповідачем не надано доказів недійсності договорів купівлі-продажу квартири. Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_6,  суд виконав всі вимоги цивільно закону,  ретельно перевіривши обставини справи,  вирішив його відповідно до  матеріального права,  що підлягають застосуванню до виниклих правовідносин.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляції в цій частині.

Керуючись  ст.  ст.  310,  307п.1 ч. 1,  308,  314-315 ЦПК України,  апеляційні суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6   задовольнити частково. Ухвалу Кіровського районного суду м.  Донецькавід 9 лютого 2009 року скасувати.

Рішення Кіровського районного суду м.  Донецька від 12 березня 2009 року в часи визнання ОСОБА_6 таким,  що втратив право на житлову площу скасувати.

Прийняти відмову від позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи таким,  що втратив право користування жилим приміщенням.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання особи таким,  що втратив право користування жил приміщенням закрити у зв'язку з відмовою від позову позивача.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_8,  ОСОБА_2,  ОСОБА_5 Кіровському РВК м.  Донецька, ТОВ «Текстильник-2005»,  Управління Комунальних ресур Донецької Міськради,  3-я особа - орган опіки та піклування про визнання недійсним приватизації квартири,  свідоцтва про право власності на квартиру і договорів куплі  продажу квартири залишити без змін.

Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання закон сили ухвалою апеляційного суду.