Справа № 22ц-3907     Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.М.

Категорія 23     Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

28 травня    2009 року     м.  Донецьк

Апеляційний     суд     Донецької     області

В складі

Головуючого     Висоцької B.C.

Суддів     Осипчук О.В.,  Біляєвої О.М. ,

при секретарі     Степаненко В.Б.

за участю

представника позивача    ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) „Краматорськтеплоенерго" до ОСОБА_2,  ОСОБА_6,  ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 березня 2009 року

встановив

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 березня 2009 року позов ТОВ „Краматорськтеплоенерго" задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2. ОСОБА_6,  ОСОБА_4 заборгованість за опалення та гаряче водопостачання 923.68 грн. на користь ТОВ „Краматорськтеплоенерго",  судовий збір по 51 грн. за витрати па інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4,  в інтересах якого за довіреністю діє ОСОБА_7,  просить рішення суду скасувати та прийняти нове,  яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до нього,  посилаючись на те,  що судом першої інстанції порушені норми матеріального права,  висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_4 зазначив,  що суд не врахував,  що 29 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_2 було укладено мирову угоду,  відповідно до якої квартира перейшла у власність ОСОБА_2 З дня набрання ухвалою законної сили у нього не було фактичної та юридичної можливості користуватися квартирою. В органах БТ1 квартира не була зареєстрована з вини ОСОБА_2. відсутність реєстрації не може бути підставою для стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги. Остання чинила перешкоди в користуванні квартирою,  він вимушений звертатися до суду,  про що ухвалено рішення 18 листопада 2008 року.

Оскільки квартира не була його власність,  та він не міг нею користуватися,  вважає,  шо заборгованість за комунальні послуги з нього стягнута несправедливо.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8  підтримала скаргу.

Відповідачі ОСОБА_2,  ОСОБА_6 до суду не з'явилися,  від них надійшли заяви з проханням розглядати справу в їх відсутності.

Представник  позивача     ОСОБА_1,    представник  відповідача  ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечували проти задоволення   апеляційної скарги,  просили її відхилити,  рішення суду залишити без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову,  суд першої інстанції виходив з того,  що відповідачі є користувачами послуг по теплопостачанню,  які надає їм позивач,  але вартість наданих послуг не сплачують в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_4 в період з 1 липня 2003 року по 1.01.2007 року був співвласником квартири АДРЕСА_1,  тому теж повинен нести відповідальність за комунальні послуги в межах строку позовної давності.

Апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 п.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу,  суд першої інстанції правильно встановив правовідносини сторін,  які врегульовані Законом України „Про житлово - комунальні послуги",  ЖК України,  Постановою КМУ від 21.07.2005 року „Про затвердження правил надання послуг по центральному опаленню,  постачанню холодної і гарячої води і водовідводу" (далі Правил),  «Порядком відключення споживача від мереж центрального опалювання та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання»,  затвердженим наказом Міністерства будівництва,  архітектури та житлово - комунальною господарства України від 22 листопада 2005 року №4.

З матеріалів справи вбачається,  що відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 па праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 95) та вони є користувачами теплової енергії,  яку надає їм позивач.

Доводи відповідача ОСОБА_4 про те,  що він не повинен сплачувати послуги з теплопостачання через неможливість користування квартирою,  укладення мирової угоди в частині розподілу майна подружжя,  не можуть прийняті судом до уваги,  тому що не ґрунтуються на законі.

Статтями 29, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема,  обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки,  встановлені договором або законом,  а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Відповідно до п.17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і
при будинковими    територіями    власники    квартир    зобов'язані    вносити     плату    за

обслуговування і ремонт будинку та платежі за комунальні послуги.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідачів,  яка фактично відповідачами не оспорена.

Відповідно до п.24 Правил споживач може відмовитися від отримання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

З обставин справи вбачається,  що відповідачі не відмовлялися від отримання послуг з центрального опалення.

З обставин справи вбачається,  що спірна квартира була предметом судового розгляду. Відповідно до мирової угоди квартира залишалася у власності ОСОБА_2,  однак в установленому законом порядку зареєстрована за нею не була. ОСОБА_4 залишався співвласником спірної квартири,  тому правові    підстави    для його звільнення від сплати комунальних послуг відсутні. Ухвалою касаційної інстанції від 10 січня 2007 року ухвала про затвердження мирової угоди була скасована.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що відповідачі не сплачують надані їм послуги у встановленому законом розмірі,  перевірив розрахунки заборгованості за теплову енергію та обгрунтовано стягнув з відповідачів суму виниклої заборгованості за теплову енергію 923, 68 грн. за період з 1 вересня 2004 року по жовтень 2007 року.

Доводи апеляційної скарги відповідача не впливають на висновки суду,  так не дають підстав для висновку,  що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись  ст.  ст.  307гг.1 ч. 1,  308,  314-315 ЦПК України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_4    відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.