КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Товкан І.І.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1546 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі на постанову Старосинявського районного суду від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
08.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд. Він вказував, що належить до І категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС і має ІІ групу інвалідності.
Він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі про перерахування йому пенсії по інвалідності, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.
Однак, в перерахунку пенсії відповідачем йому було відмовлено.
В зв’язку з цим, позивач просив визнати дії управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому неправомірними і зобов’язати його призначити йому пенсію у відповідності положень ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не нижче державної пенсії – не менше 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю – 75% мінімальної пенсії за віком і стягнути на його користь заборгованість в сумі 12 893 грн..
Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25.02.2010 року позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.10.2008 року до 01.12.2009 року, враховуючи вимоги Законів України „Про державний бюджет України на2008 рік” та „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
При цьому, суд виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами. При визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Філоненко М.В. Справа № 22ц-1546
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 57
думку суду, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Не погоджуючись з даним рішенням управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі оскаржило його в апеляційному порядку. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить постанову скасувати і винести нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
Апелянт вказує, що Законами України не визначено величини мінімальної пенсії за віком, а тому при визначенні розміру пенсій Пенсійний фонд виходить з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету”, згідно якої розрахунок пенсії для „чорнобильців” проводить виходячи з розміру 19,91 грн.. В зв’язку з визнанням неконституційним положення Закону України „Про держаний бюджет України на 2008 рік” щодо пенсій постраждалим від аварії в Чорнобилі, позивач вважає, що в даний час обчислення пенсій названій категорії громадян регулюється постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Апелянт також посилається на те, що суд не визначив, який нормативний документ застосовується в даному випадку і яке визначення пенсії за віком має бути застосована при обчисленні зазначених виплат. Оскільки положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на дані випадки, на його думку, не розповсюджується.
Розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. З цих же причин не може бути взято до уваги і Постанову Кабінету Міністрів №654 від 01.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” на яку посилається апелянт.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може бути взяте до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і безпідставними є твердження апелянта про те, що суд визначив розмір пенсії позивачки наперед.
Доводи скарги на спростовують висновків суду першої інстанції.
Постанова суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі відхилити.
Постанову Старосинявського районного суду від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старосинявському районі Хмельницької області про перерахування та виплату пенсії по інвалідності залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун