Справа 8-2
2010 рік
Р і ш е н н я
Іменем України
04 березня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Приймак Г.І.
при секретарі Герман В.Ф.
с участю прокурора
адвоката Дукіна С.В.
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та сплати неустойки, а всього у розмірі 56943 грн. 24 коп. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що у 2004 році, на прохання відповідачки ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_5 стала доглядати за тіткою відповідачки ОСОБА_6, яка разом з відповідачкою фактично домовились про те, що позивачка та її дочка зроблять ремонт в квартирі ОСОБА_6, а вона, відповідно, учинить на користь ОСОБА_5 заповіт. Після такої домовленості, позивачка разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 провела в квартирі ОСОБА_6 ремонт на суму 5 тисяч доларів США, кошти за який сплачувала позивачка. Відповідачка прийняла роботу по проведеному ремонту і після смерті ОСОБА_6 власноручно написала розписку про повернення позивачці коштів витрачених на ремонт квартири, оскільки померла після проведеного ремонту та догляду за нею, учинила на користь ОСОБА_5 заповіт, а потім, за проханням сина відповідачки, скасувала його і квартиру заповідала відповідачці ОСОБА_4, яка за життя ОСОБА_6 пообіцяла їй, що за проведений ремонт та догляд за нею, вона дасть розписку ОСОБА_3 і після продажу квартири за все з нею розрахується.
Таким чином позивачка вважає, що між нею та відповідачкою по наданій розписці виникли зобов’язання і саме цей договір став підставою для виконання зобов’язань обома сторонами. Оскільки відповідачка не виконує своїх зобов’язань, позивачка просить стягнути з неї понесені нею витрати.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала повністю.
Відповідачка ОСОБА_4, не визнаючи позов, наполягала на тому, що ніяких зобов’язань між нею та позивачкою виникнути не могло, так як вона не давала згоду на ремонт квартири її тітки. Але разом з тим не заперечувала проти того, що ремонт в квартирі її тітки робила ОСОБА_3 і що вона власноручно написала розписку про відшкодування витрат ОСОБА_3 у розмірі 5 тисяч доларів США за ремонт квартири.
Вже при розгляді справи, ОСОБА_4 направила до суду зустрічний позов про визнання цієї розписки недійсною та стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, посилаючись на те, що цю розписку вона писала під погрозами з боку відповідачки та її сім’ї, нічого не розуміючи, що вона втратила спокій та був порушений нормальний уклад її життя.
Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнала, пояснюючи це тим, що ніяких погроз відносно ОСОБА_4 не застосовувала, розписку вона написала добровільно, і моральної шкоди, вважає, вона їй не спричинила.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступного.
Судом встановлено, що в 2004 році, відповідачка ОСОБА_4, не маючи можливості доглядати за своєю тіткою ОСОБА_6, яка була людиною похилого віку, запросила до цієї участі свою родичку ОСОБА_3 та її дочку ОСОБА_5, яка на той час проживала в місті Одесі, привезла їх на квартиру своєї тітки, і між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відбувся усний договір, відповідно до якого ОСОБА_5 доглядає за ОСОБА_6, а ОСОБА_3 за власні кошти робить в квартирі ремонт. І тільки після ремонту квартири та проведення поминального обіду сину ОСОБА_6, остання учинить заповіт на квартиру на користь дочки позивачки. ОСОБА_3 погодилася.
Суд вважає, що відповідно до ст.6 Цивільного Кодексу /далі ЦК/ України, сторони можуть укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства і на свій розсуд можуть врегулювати свої відносини, які не врегульовані цими актами. І що саме відповідно до ст.627 ЦК України сторони були вільні в укладенні договору, який не протирічить загальним принципам цивільного законодавства. А тому суд розцінює розписку, яка була надана відповідачкою ОСОБА_4, як договір, в якому сторони вільно визначили умови договору. Незважаючи на те, що розписка була написана пізніше, вже після проведеного ремонту, суд саме це і розцінює як свободу договору, який був укладений між стороною, яка виконала роботу по ремонту квартири і стороною, яка надала цю розписку, на виконання зобов’язань по поверненню грошей.
Ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язаннями являються правовідносини, в яких одна сторона зобов’язується виконати для іншої сторони певні дії, а друга сторона має право вимагати виконання цих зобов’язань.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, які як передбачені, так і не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов’язків. Виходячи з цього, правовідносини сторін по наданій розписці, суд тлумачить як договір на виконання робіт, який і став підставою для виконання зобов’язання обома сторонами.
Те що між сторонами були такі зобов’язання, судом встановлено із пояснень ОСОБА_11., який був допитаний в якості свідка Київським районним судом м. Одеси 13 червня 2007 року /а.с.84/, що 24 вересня 2005 року він знаходився в квартирі померлої ОСОБА_6, де також була ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 І ніхто інший, а саме ОСОБА_4 показувала йому написану нею розписку про повернення грошей за ремонт квартири ОСОБА_3 і що в його присутності вони говорили за житло та за компенсацію вкладених в ремонт квартири грошей ОСОБА_3
Аналогічні пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що після смерті ОСОБА_6 їй стало відомо від сусідів, що заповіт на квартиру скасований. На її запитання, ОСОБА_4 відповідала, що дасть розписку про повернення грошей, витрачених її мамою на ремонт квартири, добровільно власноручно написала розписку і зразу ж покликала сусіда ОСОБА_11., якому показала розписку і пояснила, що зобов’язується повернути ОСОБА_3 затрачені на ремонт квартири кошти.
Свідок ОСОБА_9, яка за життя ОСОБА_6 знаходилася з нею в дуже дружніх стосунках, пояснила, що вона дуже часто зустрічалася з ОСОБА_6 і вона неодноразово розповідала їй, що її племінниця ОСОБА_4 живе дуже далеко від Одеси, а тому не може її доглянути. В 2004 році вона привезла до неї додому ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які погодилися за нею доглядати, на пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 погодилася зробити ремонт в квартирі, так як квартира була в занедбаному стані. ОСОБА_3 замінила вхідні двері на броньовані, відремонтувала сантехніку водопроводу та каналізації, замінила газову плиту та купила і встановила витяжку, повністю зробила ремонт на кухні та в коридорі- перетерла стелі, стіни, наклеїла шпалери, відремонтувала поли та постелила лінолеум. Крім того, купила великий дзеркальний шкап для одежі. І тільки після цього, ОСОБА_6 зробила заповіт на квартиру на дочку ОСОБА_3 Неодноразово ОСОБА_6 говорила їй про те,що вона дуже задоволена сім’єю ОСОБА_3, що вони добре дуже за нею доглядають, зробили гарний дорогий ремонт в квартирі. Але одного разу, приблизно в вересні 2005 року, вона прийшла до ОСОБА_6 і та повідомила їй, що приходив син ОСОБА_4 ОСОБА_14 і заставив її скасувати заповіт на квартиру на ім’я ОСОБА_5, а учинити заповіт на ім’я його матері ОСОБА_4 На її питання, а як же це буде, сім’я ОСОБА_5 більше року доглядали її, зробили ремонт в квартирі, вона відповіла, що ОСОБА_14 завірив її разом з ОСОБА_4, що ОСОБА_4 дасть розписку ОСОБА_3 і після продажу квартири відшкодує матеріальні затрати ОСОБА_3. Їй також відомо, що після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_4 дала розписку ОСОБА_3 з зобов’язанням відшкодувати витрати на ремонт квартири.
Судом таким чином встановлено, що ОСОБА_3 належним чином виконала свої зобов’язання по проведенню ремонту в квартирі ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_10пояснив суду, що в 2004 році до нього звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з проханням провести ремонтні роботи в квартирі по АДРЕСА_1, в цій квартирі проживала жінка похилого віку. Ремонт замовляла ОСОБА_3, яка закуповувала будівельні матеріали, розраховувалася за проведений ремонт. Інколи за її дорученням будматеріали за кошти ОСОБА_3 закуповувала її дочка. За проведений ремонт в квартирі ОСОБА_3 заплатила йому в той час 5 тисяч гривень. Крім ремонту ОСОБА_3 в квартиру закупила газову плиту з витяжкою, шафу для одягу та інше. Відносно найменування проведених робіт, свідок дав аналогічні показання свідку ОСОБА_9
Про це також свідчили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_12
Разом з тим, ст.610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, неналежне виконання, яке тягне за собою передбачені законом наслідки.
Ці наслідки передбачені ст.611 ЦК України у вигляді сплати
неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Оскільки ОСОБА_4 не виконала свої зобов’язання по поверненню грошей за ремонт квартири, то ці збитки, вказані в розписці повинні бути відшкодовані у розмірі 40 тисяч гривен, згідно довідки банку про курс долара США по відношенню до гривни на день розгляду справи ОСОБА_3
Моральна шкода у розмірі 10 тисяч гривен, заявлена ОСОБА_3 на відшкодування, підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 тисяч гривен, так як своїми діями по невиконанню зобов’язань, суд вважає, ОСОБА_4 причинила ОСОБА_3 моральні страждання, порушення звичного життя, погіршення стану здоров’я.
Неустойка у розмірі 6943 грн. 24 коп., яку просить стягнути з відповідачки позивачка, суд вважає, стягненню не підлягає за відсутністю правових підстав, оскільки пеня, як різновидність неустойки може бути стягнена тільки на випадок прострочки виконання зобов’язань, тобто вона не відіграє роль штрафу, а лише має забезпечити своєчасне виконання зобов’язань.
ОСОБА_4 в судовому засіданні визнала, що розписку про повернення грошей за ремонт квартири ОСОБА_3 вона писала власноручно. Але стала наполягати на тому, що писала під тиском та погрозами з боку ОСОБА_3, не розуміла про, що пише, не розуміла що таке гроші у вигляді умовних одиниць, хотіла визвати міліцію, але телефон був обірваний. Про що і заявила зустрічний позов.
ОСОБА_4 не надано суду доказів про те, що ця розписка нею була написана під погрозами. Навпаки, її вимоги спростовуються матеріалами справи, а саме неодноразовими зверненнями до різних райвідділів міліції та матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3
Суд вважає такі доводи ОСОБА_4 надуманими, наданими з ціллю уникнути відповідальності за невиконання зобов’язань, оскільки вони спростовуються показами свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_4 щоб засвідчити розписку сама покликала ОСОБА_11 і все дуже зрозуміло йому пояснила про що йде мова. Суд позбавлений можливості допитати свідка ОСОБА_13, дружину сина ОСОБА_4, яка була присутня при написанні ОСОБА_4 розписки, так як після смерті сина відповідачки, ОСОБА_14 відбула поза межі області невідомо куди.
Вимоги ОСОБА_4 спростовуються показами свідка ОСОБА_11, який засвідчив, про те, що в квартирі ОСОБА_6, коли він прийшов, між присутніми сварки не було, все було спокійно і ОСОБА_4 показала йому написану нею розписку і пояснила, що гроші у розмірі 5 тисяч доларів США вона поверне за ремонт квартири ОСОБА_3 як компенсацію. Мови про те, що розписка написана під погрозами не було, хоча ОСОБА_4 нічого не заважало про це сказати ОСОБА_11 і з його допомогою викликати міліцію.
Судом встановлено, що підтверджується і матеріалами справи, погрози почали виникати як з однієї сторони, так і з другої, значно пізніше, коли ОСОБА_4 відмовилася виконати розписку і сплатити гроші.
Не надано ОСОБА_4 суду доказів про те, що їй була спричинена моральна шкода і вона мала моральні страждання завдані їй неправомірними діями ОСОБА_3 А тому, підстави для задоволення її позову про стягнення моральної шкоди відсутні.
Саме з цього, зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання розписки про сплату ОСОБА_3 збитків за ремонт квартири в сумі 5 тисяч доларів США недійсною та виплати їй моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Не заслуговують на увагу, суд вважає, доводи відповідачки ОСОБА_4 та її представника про те, що в даному випадку мова повинна йти про спадковий договір, так як правовідносини мали місце між померлою ОСОБА_6 та дочкою позивачки ОСОБА_5 і, що позивачка ОСОБА_3 до нього не має відношення.
Питання про визнання дійсним спадкового договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було предметом розгляду суду.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2007 року /а.с.89-91, 92-96/дочці позивачці ОСОБА_5 було відмовлено у позові про визнання дійсним спадкового договору. Рішення набрало чинності. В позові ОСОБА_3 мова йде про інший предмет спору та між іншими сторонами, а саме про виконання зобов’язань.
Керуючись ст.ст. 15, 57, 62, 208, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 6,11, 205, 207, 509, 610, 611, 623, 626, 627 Цивільного Кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 45 тисяч /сорок п’ять тисяч/ гривен матеріальної та моральної шкоди, держмито у розмірі 422 грн.50 коп., 30 грн. за сплачене ІТЗ, в іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави 27 грн.50 коп. державного мита.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання розписки недійсною та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.
Суддя: Приймак