Р І Ш Е Н Н Я        справа № 2-1015\10

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 червня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

      Головуючого судді                     Смолки І.О.,

      При секретарі                         Немна С.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

      ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

                    В с т а н о в и в :

      ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що за рішенням Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 10.10.2007 р. вона отримує аліменти від відповідача на утримання двох синів: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\3 частини заробітної плати відповідача, що становить 258 грн. в місяць. Цих грошей на утримання двох дітей не достатньо, тому позивачка просить суд збільшити розмір аліментів до твердої грошової суми в розмірі 800 грн.

      У судовому засіданні позивачка позов підтримала.

      Представник відповідача з позовом не погодилась, мотивуючи непогодження тим, що позов не доказаний, вимоги не законні.

      Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

      Судом встановлено, що за рішенням Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 10.10.2007 р. позивач ОСОБА_1 отримує аліменти від відповідача ОСОБА_2 на утримання двох синів: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\3 частини заробітної плати відповідача.

      Відповідно до ст.184 СК України, «Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач працює у приватного підприємця ОСОБА_3 слюсарем по ремонту автомобілів і кожного місяця отримує заробітну плату і його дохід не вважається нерегулярним, мінливим. Також не має доказів, що він частину доходу отримує в натурі. Крім того, позивачем не надано доказів існування інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, у позивачки не має законних підстав керуватися нормами ст.184 СК України, вимагаючи збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

      Відповідно до ст.192 СК України, «Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них».

      Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Позивачкою не доказано змінився матеріальний або сімейний стан її та відповідача, погіршилося або поліпшилося здоров»я когось із них. Тобто, позивачкою позов не доказано всупереч вимогам ст.60 ЦПК України.

     Таким чином, позов не обґрунтований, не доказаний, вимоги не законні, тому не підлягають задоволенню.

      Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК України, суд

                    В и р і ш и в :

      У задоволенні позову відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

      Суддя                                     Смолка І.О.