Р І Ш Е Н Н Я           справа № 2-242\10

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   1 червня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

     Головуючого судді                 Смолки І.О.,

     При секретарі                     Немна С.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

     ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»  про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

                   В с т а н о в и в :

     ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 23.10.08 р. між ним і ВАТ АБ «Укргазбанк» ( назва банку змінена на ПАТ АБ «Укргазбанк») було укладено договір банківського вкладу № 34-N на суму 5 721,25 євро з виплатою 12,5 % річних строком до 27.04.09 р. В цей день позивач звернувся в відділення № 17 зазначеного банку з вимогою про виплати суми у зв»язку закінченням строку договору, але отримав відмову з посиланням на те, що банк не має можливості виплатити усю суму зразу. Через деякий час позивач став отримувати гроші по 90-95 євро в день. У зв»язку з тим, що позивач на час подачі позову не працював, йому потрібні були гроші на життя, оплату комунальних послуг. Крім того, він позичав гроші у знайомих, що принижувало його перед близькими та знайомими.

     Позивач просить суд стягнути з відповідача 4 895,95 євро та 31,86 грн. – матеріальної шкоди; 1699 грн. моральної шкоди; 544,68 грн. судового збору і 250 грн. за інформаційно-технічне забезпечення слухання справи. Далі позивач уточнив двічі позовні вимоги, зазначив, що банком неправильно нараховані відсотки, тому просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 1 945,57 грн., де 1886,13 грн. – заборгованість по процентах, 59,44 грн. – витрати на послуги банку та пошту; 1699 грн. моральної шкоди, 68 грн. судового збору (476,68 грн. просить повернути); 250 грн. інформаційно-технічне забезпечення слухання справи; 480 грн. – витрати на правову допомогу.

     У судовому засіданні позивач позов підтримав.

     Представник відповідача з позовом не згодна. Мотивує заперечення тим, що банк виконав усі вимоги договору, позов не доказаний.

     Заслухавши пояснення сторін, свідка, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Судом встановлено, що 23.10.2008р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Депозитний договір № 33-N17 (строковий банківський вклад), за умовами п.1.1. якого позивач розмістив грошові кошти в сумі 5721,25 євро на строк з 23.10.2008р. по 27.04.2009р. зі сплатою банком позивачу процентів із розрахунку 12,50% річних за зазначений період.

Згідно п.3.3 депозитного договору Банк зобо'язується «нараховані проценти виплатити в день повернення депозиту шляхом безготівкового перерахування на власний картковий або поточний рахунок Вкладника № 26257019894201, відкритий в Дніпропетровській філії ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448».

Згідно п.3.3 депозитного договору Банк зобо'язується «повернути Вкладнику депозит в день закінчення строку, зазначеного в п.1.1. Договору шляхом безготівкового перерахування на власний картковий або поточний рахунок Вкладника № 26257019894201, відкритий в Дніпропетровській філії ВАГ АБ «Укргазбанк», МФО 305448».

На виконання умов депозитного договору у євро позивачу повернуто депозит у сумі 5721,25 євро та нараховані проценти у сумі 362,10 євро, що підтверджується випискою по рахунку за період з 23.10.2008р. по 27.04.2009р. Таким чином, відповідачем повністю виконано зобов'язання перед позивачем за депозитним договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлена статтею 625 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила, зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу, статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 5 Постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню "при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, обов'язковою підставою для покладення на Банк відповідальності за порушення зобов'язання щодо повернення депозиту має бути наявність його вини.     \    ,

В даному випадку відповідач повністю повернув позивачу суму депозиту та сплатив відсотки, і, таким чином, свої зобов'язання перед позивачем відповідач виконав повністю, в повному обсязі і своєчасно.

Крім цього, слід зазначити, що суми матеріальної та моральної шкоди позичальником нічим не обґрунтовано, окрім посилання на відсоткову ставку Національного банку України та невідомо звідки зазначені суми.

Доданий до позовної заяви рецепт від 24.03.2009 р. не визначає кому саме виписаний такий рецепт, тобто не містить прізвища хворого, значить, що саме ці ліки необхідні позивачу.

Як доказ моральної шкоди надано суду позивачем розрахунок на сплату житлово – комунальних послуг. Але з цього рахунку не вбачається, що у позивача є борг за житлово-комунальні послуги. Можна допустити, що позивач по цьому рахунку сплатив суму за житлово-комунальні послуги. Тобто, доказів суду про борг перед житлово-комунальними органами позивачем не надано.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог… Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що умови депозитного договору відповідачем виконано у повному обсязі. Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не доказав ні матеріальну, ні моральну шкоду, тому у суду не має законних підстав для задоволення позову.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на підставі ст.88 ЦПК України.

     Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК України, суд

                    В и р і ш и в :

     В задоволенні позову відмовити.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     Суддя                                   Смолка І.О.