Справа № 2-4\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

11 червня 2010 року                                                                                     м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Ганька І.І.,

при секретарі Данилевич Н.І.,

з участю представника позивача - Мулеси О.М.,

представника відповідача — ОСОБА_2,

представника третьої особи – Пітуха В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Перечинської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ «УкрСиббанк», про розірвання договору купівлі-продажу об”єктів нерухомості,-  

В С Т А Н О В И В:

Перечинська міська рада Закарпатської області звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27 серпня 2007 року між нею та відповідачем, на виконання рішення 5 сесії Перечинської міської ради 5 скликання № 63-Р від 27 липня 2007 року було укладено договір купівлі-продажу будівель колишнього військового містечка АДРЕСА_1, що є комунальною власністю територіальної громади м.Перечин, шляхом викупу за № 1379. За даним договором відповідач зобов’язався сплатити позивачу 445000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 89000 грн. 00 коп. за об’єкти приватизації протягом тридцяти календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації. Дане зобов’язання ОСОБА_4 не виконав, а саме до державного бюджету недоплатив 117607 грн. 00 коп., як основний борг за придбані об’єкти та 41321 грн. 40 коп. – ПДВ, внаслідок чого позивач просить розірвати вищевказаний договір з відповідачем.

Ухвалою Перечинського районного суду від 19 травня 2010 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено АТ «УкрСиббанк».

У судовому засіданні представник позивача Мулеса О.М., який діє на підставі довіреності від 11 січня 2010 року за № 1/01-18 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, при цьому посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що відповідно до ст. 651 ЦК України позивач не довів наявність істотного порушення  договору відповідачем, оскільки як зазначено в абзаці 2 п. 1.3 вказаного договору частка орендаря (відповідача) у вартості об»єктів приватизації становить 117607,00 грн., а тому останній не міг розраховувати на цю суму при укладенні договору. Крім цього, розірвання договору суперечило б суспільним інтересам та потягло б для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для його виконання, так як вартість об»єктів за договором становить 445000,00 грн., а неоплачена частина на думку позивача - 117607,00 грн., а також те, що оскільки вказані будівлі знаходяться у заставі у третьої особи ( АТ «УкрСиббанк»), то у випадку розірвання договору право власності на них перейде до позивача, а відповідно  до Закону України «Про іпотеку» і всі обов»язки іпотекодавця (ОСОБА_4.), а тому просили у позові відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ «УкрСиббанк», Пітух В.І., який діє на підставі довіреності від 29 грудня 2009 року, просив у позові відмовити, оскільки об»єкти нерухомості згідно договору іпотеки № 11207642000 від 31 серпня 2007 року передані в іпотеку АТ «УкрСиббанк».

Допитаний у судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 згідно ст. 184 ЦПК України  в якості свідка показав, що між ним та Перечинською міською радою був укладений договір оренди з правом викупу об»єктів нерухомості, а саме будівель колишнього військового містечка АДРЕСА_1. За період оренди він значно покращив їх вартість, що визнано позивачем і становить 117607,00 грн. При укладенні  договору купівлі-продажу вартість вказаних об»єктів була зазначена в розмірі 445000,00 грн., при цьому, що його частка у вказаній вартості становить 117607,00 грн., а тому як він це розумів, і як йому роз»яснив юрист Перечинської міської ради,  свою частку він оплачувати не повинен.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка на час укладення вказаного договору купівлі-продажу виконувала обов»язки Перечинського міського голови, показала, що при укладенні зазначеного договору відповідач був згідний оплатити вартість об»єктів нерухомості саме за ціною 445000,00 грн., при цьому не ставивши питання про покращення, внесені ним під час оренди зазначених будівель.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити виходячи з таких підстав.

Так, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що   27 серпня 2007 року між Перечинською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу будівель колишнього військового містечка АДРЕСА_1, що є комунальною власністю територіальної громади м.Перечин, шляхом викупу, згідно якого продавець ( Перечинська міська рада)  зобов»язалася передати у власність покупцю (ОСОБА_4.) об»єкт комунальної власності територіальної громади міста Перечин, а саме будівлю гуртожитку 12Т, загальною площею 544,8 кв. м та будівлю медпункту 9Ц, загальною площею 659,3 кв. м АДРЕСА_1, а покупець  зобов»язався оплатити 445000,00 грн. (в тому числі ПДВ в розмірі 89000,00 грн.) за придбані об»єкти приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору та його державної реєстрації (а. с. 4-7).  

Також встановлено, що на виконання вказаного договору ОСОБА_4 було оплачено 238393,00 грн. за об»єкти нерухомості та 47678,60 грн. ПДВ, що стверджується  платіжними дорученнями відповідно № 1 від 12 вересня 2007 року та № 3 від 14 вересня 2007 року (а. с. 8-9).

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 214 ч. 1 п. 3, 4, 5 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:... 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Як убачається із заявленого позивачем позову, такий просить договір розірвати з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі оплатив обумовлену в договорі суму за придбання об»єктів нерухомості, а саме недоплатив 117607 грн. 00 коп. основного боргу та 41321 грн. 40 коп. – ПДВ.

Згідно ст.651 ч.2 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Разом з цим, відповідно до ст.692 ч.3 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що із встановлених обставин випливають  правовідносини, які врегульовані саме ст.692 ч.3 ЦК України, а не ст. 651 ч. 2 ЦК України, оскільки позивачем було своєчасно сплачено  238393,00 грн. за об»єкти нерухомості та 47678,60 грн. ПДВ, а на думку позивача прострочено оплату у розмірі 117607 грн. 00   коп. основного боргу та 41321 грн. 40 коп. – ПДВ (при цьому, суд констатує, що відповідно до абзацу другого пункту 1.3 вищевказаного Договору частка орендаря (ОСОБА_4.) у  вартості об”єктів складає саме 117 607 грн. 00 коп.).

Отже з огляду на вищенаведене, позивач у судовому засіданні не довів  істотність обставин, які є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 ч. 2  ЦК України, вимоги про оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами - не заявляв, а тому суд вважає, що в позові Перечинської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ «УкрСиббанк», про розірвання договору купівлі-продажу об”єктів нерухомості слід відмовити повністю.

К еруючись ст.ст.651,652,692 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215,218 ЦПК України,  суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові Перечинської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - АТ «УкрСиббанк», про розірвання договору купівлі-продажу об”єктів нерухомості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Головуючий:                                                                              Ганько І.І.