Гусятинський районний суд Тернопільської області
смт. Гусятин, пров. Героїв Майдану, 7, 48200, (03557) 2-19-55
РІШЕННЯ
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
Гусятинський районний суд Тернопільської області
29 липня 2005 року
в складі: головуючого суду Струбіцької О.М.
при секретарі Стасюк О.Д., Рога О.М.
з участю адвоката Хом”як Є.І.,Книш Р.В., представника позивачки ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гусятині справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на майно, його поділ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на 1/3 частини житлового будинку у АДРЕСА_1 , проведення його реального поділу, виділення частки, реального поділу майна подружжя.
Ухвалою суду від 29.07.2005 року,позовні вимоги позивачки пред`явлені щодо реального поділу житлового будинку та подружнього майна виділено в окреме провадження.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов, пояснила, що одружилася із відповідачем ОСОБА_4 у 1980 році, у 1984 році, у липні, разом з ним переїхала з м.Москва до м.Хоросткова, до його тітки ОСОБА_3 на її прохання проживати разом з нею-* з цього часу вони всі разом і проживали у АДРЕСА_1 . Проживали однією сімє”ю, вели спільно господарство. Відповідачка ОСОБА_3 будинковолодіння де всі проживали, успадкувала від сестер, жцтловий будинок був невеликим: складався із коридору та трьох кімнат без ванни, кухні що при народженні дітей було недостатнім для проживання. Тому у 1987-1988 роках вирішили разом із відповідачами добудувати хату, щоб збільшити площу, перебудувати стару, яка не відповідала через знос вимогам. Стару хату розвалили до вікон, наново перемурували стіни, перекрили дах, перештукатурили, зробили нову столярку дерев”яну, зробили добудову, всі роботи скінчили у кінці 1988 початку 1989 років. Внаслідок цих будівельних робіт стало три кімнати, одна велика, кухня, веранда, кладова. Документи на добудову були оформлені на ОСОБА_3 , так на неї була оформлена стара, хата, але будували все спільно, як одна сім`Я жили. Виїхавши за кордон у 2002 році між нею і відповідачами склалися неприязні відносини.Розірвала з відповідачем ОСОБА_4 шлюб згідно рішення Гусятинського райсуду від 28 квітня 2004 року. Спір щодо житлового будинку виник коли відповідачі чинили їй перепони у користуванні житлом, та коли дізналася, що відповідачка ОСОБА_3 визнала її у судовому порядку такою, що втратила право на проживання згідно рішення Гусятинського райсуду від 22.03.2005 року. Вважає, іДо має право на 1/3 частини будинковолодіння у АДРЕСА_1 так як його спільно з відповідачами створювала своєю працею, тому у судовому порядку змушена захистити своє та чотирьох дітей Конституційне право на житло, оскільки іншого житла не має, та не має змоги придбати так само як її діти. Просить задовільнити позов. Представником позивачки підтримано пред`явлені нею позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_3 не заперечує факту спільного створення добудови та перебудови будинковолодіння у АДРЕСА_1 разом із позивачкою та відповідачем ОСОБА_4 , але просить відмовити у позові із тих причин, що за свого життя хоче щоб усі правовстановлюючі документи були лише на її ім”я, оскільки вона була власником старої хати, яку успадкувала від сестер, а заповітом розпорядиться, щоб будинковолодіння належало дітям позивачки, а не їй, оскільки вона є розлученою в даний час із її племінником і тому не може претендувати на майно так як рішенням суду від 22.03.2005 року визнана такою , що втратила право на проживання. Пояснила, що позивачка з чоловіком у 1984 році разом з двома дітьми на її прохання переїхали з м.Москви. Жили однією сім”єю добре, вели спільно господарство у АДРЕСА_1 . На весні 1988 року почали будову через те, що стора хата потребувала перебудови була довгою і вузькою 16,60 м.*6 м. і складалася із`трьох кімнат, коридору, кухні не було, це було затісно, тому вирішили спільно добудувати та перебудувати хату. Добудували до старої хати одну кімнату, кухню, ванну, тому розширеною хата вийшла розміром 12 м* 8,70 більша, стару хату розвалили по вікна, які поміняли, поміняли перемички, перекриття з дахом, перемурували стіни. Із старої хати залишилося три стіни, все решту будувалося нове. Усі документи на добудову були оформлені на її ім”я, тому що вона була власником старої хати. У нову будову вкладала свої кошти також разом із позивачкою та відповідачем годувала майстрів, тому що у племінника були малі діти і позивачка була ними зайнята.
Відповідач ОСОБА_4 самостійно виливав фундамент, мурував стіни і він в той час офіційно працював. Вважає, що кошти на будівництво і працю були спільними, але її частка була найбільшою, так як вона мала заощадження, пенсію. Просить відмовити у позові. Відповідач ОСОБА_4 не заперечуючи факту спільного створення добудови та перебудови будинковолодіння яке є предметом позову, просить відмовити у позові, тому що хоче щоб будинковолодіння по документах було оформлено лише на їхніх з позивачкою дітей. Пояснив, що дійсно у 1984 році разом із позивачкою приїхав з м.Москви до тітки у м.Хоростків на її прохання проживати разом. Тітка ОСОБА_3 являлась власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 де вони разом з нею однією сім”єю проживали, вели спільне господарство. У 1986 році через необхідність розширення почали будівництво і перебудову і розвалили по вікна стару хату, вікна поміняли, перемурували стіни на нові, поміняли перемички, перекриття, дах залишивши з старої хати три стіни а решту все нове, і добудували одну кімнату, кухню, ванну, кладову. Все це робили за спільні кошти разом, багато будівельних робіт робив власноруч: мурував, заливав фундамент. Документи на будівництво були оформлені на ОСОБА_3 так як вона була власником старої хати.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення на основі нищеподаних встановлених фактів, що нище пояснюється.
Згідно документів відділу РАЦС (а.с.4-9), та рішення суду (а.с. 47) слідує, що позивачка та відповідач ОСОБА_4 одружились 24.05.1980 року та перебували у шлюбі до 29.05.2004 року від цього шлюбу є четверо дітей: ОСОБА_5 , 1987 року народження, ОСОБА_6 , 1985 року народження, ОСОБА_7 , 1983 року народження, ОСОБА_8 , 1980 року народження.
Із паспорта позивачки та адресної довідки Гусятинського РВ УМВСУ слідує, що позивачка з 09.07.1984 року по 05.05.2005 року була прописана по АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 32 ЦПК України факти, що встановлені вступившим у законну силу рішенням суду по одній цивільній справі не доказуються знову пи розгляді інших цивільних справ.
Згідно рішення Гусятинського райсуду від 22.03.2005 року встановлено факти проживання позивачки до березня 2002 року у АДРЕСА_1 з часу прописки, та прописки та проживання за цією адресою ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .
Рішенням Гусятинського райсуду від 28.04.2004. року між позивачкою та відповідачем розірвано шлюб, це рішення набрало законної сили 29.05.2005 року.
Згідно договору дарування від 25.02.1969 року ОСОБА_3 одержала в дарунок від ОСОБА_10 одну частину житлового будинку у АДРЕСА_1 до якої входили: надвірні будівлі відповідно до частки одноповерхового будинку у цілому розміром 36,27 кв.метри (а.с.62).
Згідно свідоцтва про право на, спадщину за заповітом від 15.08.1984 року ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_11 одну другу частину житлового будинку у АДРЕСА_1 із відповідною частиною надвірних будівель.
Згідно справи техбюро при районному архітекторі Гусятинського району № 3247 від
1988 року слідує, що ОСОБА_3 виготовила техдокументацію на добудову житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Рішенням виконкому Хоростківської міської ради від 20.01.1987 року ОСОБА_3 надано дозвіл на добудову житлового будинку по АДРЕСА_1 архітектором виготовлено проектну документацію добудови (а.с.71-74).
Із змісту довідки рішення (а.с. ) слідує, що державний акт на земельну ділянку по
АДРЕСА_1 не виданий.
Із пояснень сторін встановлено, що реконструкція старого будинку проводилась самостійно без звернення за відповідними дозволами, будь-які документи з цього приводу не здобуті в якості доказів.
Із пояснень сторін встановлено, що ними було закінчено проведення капітального будівництва по добудові у кінці 1988 на початку 1989 років.
Згідно довідок інвентарбюро (а.с.79,48) вбачається, що житловий будинок у АДРЕСА_1 в експлуатацію після проведення добудови на здавався, процент готовності становить 92 відсотки.
Пояснення сторін щодо фактично проведеної добудови та реконструкції будинку, що є предметом позову об`єктивно співпадають із проектно-дозвільними документами щодо проведення будівельних робіт, які представлені відповідачкою ОСОБА_3 .
Із вищевикладених обставин справи слідує те, що позивачка та відповідачі з 09.07.1984 року по березень 2002 року проживали однією сім”єю разом з дітьми у АДРЕСА_1 вели тут спільно господарство, і спільним працею та коштами здійснили протягом 1987-1'989 років добудову та перебудову житлового будинку по названій вище адресі, чим створили фактично нове майно, що в даний час є незавершеним будівництвом, що є не зданим у експлуатацію.
Сторонам по справі судом роз`яснено право звернення із зустрічним позовом про визнання права на вищеназване будинковолодіння.
Позивачка та відповідач ОСОБА_4 перебуваючи у шлюбі створювали вищеназване майно спільними працею та коштами разом із відповідачкою ОСОБА_3 .
Згідно ст. 17 Закону України “Про власність” майно придбане внаслідок спільної праці членів сім”ї є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 70, ст. 60,63 Сімейного Кодексу України вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, вони мають рівні права на володіння, користування, розпорядження цим майном, їх частки у цьому майні є рівними.
Ст. 4 ЦПК України, ст. 16, ст.19 ЦК України, ст. 48 Закону України Захист права власності здійснюється судом на засадах рівності.
Позивачка розірвала шлюб, взнавши, що рішенням Гусятинського районного суду від 22.03.2005 року її позбавлено права користуватися житлом, що було створено за її участю, не маючи будь-якого іншого житла, маючи неповнолітніх дітей, звернулася до суду в межах встановленого строку позовної давності із даним позовом про захист свого порушеного права та визнання права на будинковолодіння.
У судовому засіданні встановлено, що будинковолодіння, яке є предметом позову являє собою новостворене незавершене будівництво.
Із пояснень позивачки, відповідачів слідує, що з 1989 року до будинковолодіння по АДРЕСА_1 нічого не добудовувалась, капітальні роботи не проводили.
Згідно ч.4 ст. 331 ЦК України суд має право визнати за особою право власності на недобудоване нерухоме майно при незначній частці не виконаних робіт, яка в даному випадку становить 92 відсотки.
Позивачка з огляду вищевикладені обставини може претендувати на новоствореного незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , тому що це майно створювалось нею разом з відповідачем ОСОБА_4 , під час перебування у шлюбі, як сім”єю, спільно з ОСОБА_3 при цьому ОСОБА_4 може аналогічно претендувати аналогічно на !4, а ОСОБА_3 . На 14 новоствореного незавершеного будівництва.
А тому, виходячи із засад рівності, справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства є підстави у судовому порядку шляхом частково го задоволення позову визнати за позивачкою право власності на 1/4 новоствореного незавершеного будівництва житлового будинку у АДРЕСА_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст.4, ст. 15, ст. 30,ЦПК України, ст.11, ст.12, ст.15, ст. 16, ст. 19, ст. 316, ст. 317, ст. 325, ст. 328, ст. 331, ст. 355, ст.386 ЦК України, ст. 7, ст.8, ст.ст.60-72 Сімейного Кодексу України (нормами ст. 112,113 ЦК України в ред. 1963 р., ст.ст.22,25,27-1 КпШС України, Законом України “Про власність”
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на одну четверту частини новоствореного незавершеного будівництва житлового будинку у АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом одного місяця до апеляційного суду Тернопільської області через суд Гусятинського району.
Суддя