Справа № 2-4458/2006

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2007 року

Рівненський міський суд

Рівненської області                в особі судді - Дужича С.П.

                               при секретарі - Кучиній Н.Г.

                представника відповідача - ОСОБА_1

провівши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне розгляд спра­ви за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ­ни про усунення перешкод в користуванні власністю та

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсним, -

встановив:

Позивач-відповідач в судовому засіданні свій позов підтримала, а зустрічний не визнала і посилаючись на те, що вона 27 березня 2003 року придбала у ОСОБА_5 двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на підставі нотаріа­льно посвідченого договору дарування. На момент укладання цього до­говору купівлі-продажу, спірна квартира належала йому і під заставою чи забороною не перебувала. Договір купівлі-продажу був нотаріально, були сплачені за неї кошти продавцеві і квартира була передана їй у власність. Проте, на даний час відповідач-позивач створює перешкоди у користуванні цією квартирою, не пускає її в помешкання, замінила замки вхідних дверей, поселила сторонніх осіб. Просить задоволити її позовні вимоги і усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідачки із спі­рної квартири, без надання іншого житлового приміщення, а в зустріч­ному позові відмовити.

Представник відповідача-позивача позовні вимоги не визнав і змінивши предмет зустрічних позовних вимог, вказав, що його довіри­телька ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло та заповіту є власником спірної квартири. В березні 2003 року за довіреністю на ім`я ОСОБА_4 , якої вона не давала, посві­дченою нотаріусом м. Красноярськ Російської федерації, де вона також ніколи не була, дана квартира була подарована ОСОБА_5 , а потім продана позивачу-відповідачу по справі. По даному факту вона звернулася в міліцію і було порушено кримінальну справу. Просить в позові ОСОБА_2 відмовити, а її позовні вимоги задоволити, оскіль­ки вона не мала наміру на відчуження квартири, яка вийшла з її воло­діння поза її волею, а тому вважає що договір дарування та договір купівлі-продажу слід визнати недійсними. Просить, також, визнати її власником даної квартири.

Суд, вислухавши сторони по справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінальних справ 1/531-02 та 1/282-03, встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру виданого 31 липня 1995 року Рівненською міською радою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Згідно копії спадкової справи №694 від 14 серпня 1995 року ОСОБА_7 залишила заповіт на належну їй частину даної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. ОСОБА_8 продовжувала проживати за зазначеною адресою, факти­чно вступила у володіння спадковим майном, відповідно до ст.54 9 ЦК України(редакція 1963 року), прийняла спадщину і є одноособовим вла­сником зазначеної квартири. 22 квітня 2002 року було порушено кримі­нальну справу по факту крадіжки речей з квартири за заявою відповідача-позивача, яка зупинена в травні 2002 року. В жовтні 2002 року, відповідач-позивач виїхала за межі України до лютого 2003 року. А 29 листопада 2002 року, за заявою ОСОБА_4 , на підставі довіреності 78ВА №3549874 від 06 серпня 2002 року від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_4 , який проживає в м. Рівне, на розпорядження її майном посвідченої нотаріусом м. Красноярськ Російської Федера­ції, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. 05 лютого 2003 року, приватним нотаріусом був посвідчений договір дару­вання, за ОСОБА_4 , на підставі зазначеної довіреності, подарував ОСОБА_5 спірну квартиру, а 27 березня 2003 року, останній продав дану квартиру позивачу-відповідачу за 10 925 грн. 09 квітня 2003 року по даному факту, за заявою ОСОБА_3 було порушено кри­мінальну справу, передбачену ч. 3 ст. 190 КК України, яка 20 жовтня 2003 року провадженням зупинена.

Згідно повідомлення нотаріуса м. Красноярськ Російської Федера­ції від 12 серпня 2005 року, та матеріалів кримінальної справи (а.с. 70) довіреність від 06 серпня 2002 року від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 не посвідчувалась, в 2002 році номерні бланки для виготовлення довіреностей на використовувались і номер реєстрації довіреності відповідає травню 2002 року. Крім того, мито за вчинення даної нотаріальної дії в дійсності складає значно більшу суму, також вул. Планетарної, де нібито тимчасово перебувала ОСОБА_3 , в м. Красноярськ не існує.

Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 не мала наміру на від­чуження своєї власності - квартири АДРЕСА_1 ­вне, і дана квартира набута ОСОБА_5 у власність від особи ( ОСОБА_4 ), яка не мала права її відчужувати, а тому, відповідно до ч.3 ст. 145 ЦК України (редакція 1963 року), ОСОБА_6 вправі витребувати її в любому випадку від обдарованого.

В судовому засіданні також доведено, що спірна квартира перейш­ла у власність позивача-відповідача поза волею відповідача-позивача, а тому ОСОБА_6 , відповідно до ч.1 ст. 145 ЦК України (редакція 1963 року), як власник, вправі витребувати своє майно, яке перебуває у володінні ОСОБА_2 .

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності добуті в судовому засі­данні докази, знаходить необхідним що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсним підлягає задоволенню, оскільки її майно було відчужене поза її, як власника, волею.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 145, 549 ЦК України (редакція 1963 року), ст.ст. 60, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ­ни про усунення перешкод в користуванні власністю відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу та договору дарування недійсним задоволити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 05 лютого 2003 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 27 березня 2003 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку по­дання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановле­ний ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляцій­ного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протя­гом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рі­шення також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                С.Дужич