Р І Ш Е Н Н Я        справа № 2-701\10

                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  12 травня 2010 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

     Головуючого судді                     Смолки І.О.,

     При секретарі                         Немна С.В.,

     З участю адвоката                     ОСОБА_1,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1\2 частку квартири,

                  В с т а н о в и в :

  ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 06 листопада 2003 року між нею і відповідачем був укладений шлюбний контракт, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4. Шлюбний контракт набував чинності з моменту реєстрації шлюбу.

У пункті 3 вищезазначеного Шлюбного контракту зазначено:

3. Майно, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, хоч і придбане в шлюбі, є особистою власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване.

Все ж інше майно, набуте кожним із подружжя в період знаходження у зареєстрованому шлюбі ( в тому числі подаровані і успадковане) вважається спільною сумісною власністю, у власність кожного перейде по 50  відсотків.

08 листопада 2003 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.

04 червня 2004 року відповідачем ОСОБА_3 була придбана спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 як покупцем, та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, як продавцями, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10.

08 червня 2004 року ОП ЗМБТІ було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру.

Рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру на своє ім'я приймалось відповідачем одноособово, без урахування думки позивача, оскільки, на його думку, він був єдиний в сім'ї, хто заробляв гроші на які згодом й була придбана спірна квартира, а його дружина (позивач) знаходилася на його утриманні і гроші не заробляла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача та позивача народилася донька - ОСОБА_11.

В період шлюбу позивач не працювала, оскільки здійснювала догляд за малолітньою донькою, вела домашнє господарство та навчалася у Запорізькому державному медичному університеті.

10 травня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №114 про розірвання шлюбу між позивачем ті відповідачем.

У лютому 2007 року після того як стосунки між позивачем та відповідачем погіршилися, відповідач обмежив доступ позивача ті їхньої неповнолітньої дочки до спірної квартири, замінивши замок у вхідних дверях, через що не тільки позивач, а перш за все їхня з відповідачем неповнолітня дитина залишилися без житла, і вони разом тимчасово проживають у її батьків.

Відповідач не бажав і не бажає добровільно визнати за позивачем право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 мотивуючи це тим, що квартира хоч і придбана під час шлюбу, але зареєстрована тільки на його ім'я, тому відповідно п. З шлюбного контракту, який було укладено між відповідачем і позивачем 06 листопада 2003 року, квартира, як він вважає, належить тільки йому, і позивач не має право на поділ квартири.

Оскільки згоди про добровільний поділ сумісної квартири між позивачем та відповідачем не було досягнуто та добровільно впустити позивача з донькою до квартири відповідач не бажав, позивач змушений був звернутися у квітні 2007 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визнання шлюбного контракту недійсним та визнання права власності на 1\2 частку квартири - сумісної власності подружжя.

В процесі розгляду справи позивач змінювала та уточнювала свої позовні вимоги та остаточно просила суд: п. З шлюбного контракту, укладеного 06.11.2003 року між нею та відповідачем визнати недійсним, поділити сумісно набуту із відповідачем квартиру та визнати за їхньою неповнолітньою дочкою ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 зобов'язати ОП Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року, яким були встановлені обставини, викладені у цій позовній заяві, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири №206 в будинку АДРЕСА_1. Зобов'язано ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2  в  інтересах  ОСОБА_11 про визнання за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частин] квартири №206 в будинку АДРЕСА_1 та забов'язання ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, і зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину №206 в будинку АДРЕСА_1, було скасовано та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року залишено без змін.

     Позивач вважає, що спірна квартира АДРЕСА_1 не підпадає під дію частини 1 пункту 3 вищезгаданого шлюбного контракту, тобто не є майном, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, а натомість є спільною сумісною власністю подружжя і просить суд поділити сумісно набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1; зобов»язати ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину спірної квартири та внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухомість.

27.04.10 р. позивачка уточнила позовні вимоги і просить тільки поділити сумісне набуте майно, визнати за нею право власності на 1\2 частину спірної квартири. У судовому засідання в цій частині позов підтримала, вимоги до ОП ЗМБТІ просить залишити без розгляду. Ухвалою Жовтневого райсуду м. Запоріжжя від 12.05.10 р. позовні вимоги до ОП ЗМБТІ залишені без розгляду.

Відповідач з позовом не згоден, наполягає на тому, що за шлюбним контрактом спірна квартира належить тільки йому.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 06 листопада 2003 року між сторонами був укладений шлюбний контракт, який набував чинності з моменту реєстрації шлюбу.

У пункті 3 вищезазначеного Шлюбного контракту зазначено:

3. Майно, яке підлягає обов'язковій державній реєстрації, хоч і придбане в шлюбі, є особистою власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване.

Все ж інше майно, набуте кожним із подружжя в період знаходження у зареєстрованому шлюбі ( в тому числі подаровані і успадковане) вважається спільною сумісною власністю, у власність кожного перейде по 50  відсотків.

08 листопада 2003 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.

04 червня 2004 року відповідачем ОСОБА_3 була придбана спірна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 як покупцем, та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, як продавцями, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 (копія додається).

08 червня 2004 року ОП ЗМБТІ було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача ОСОБА_3 на вищезазначену квартиру.

Рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру на своє ім'я приймалось відповідачем одноособово, без урахування думки позивача, оскільки, на його думку, він був єдиний в сім'ї, хто заробляв гроші на які згодом й була придбана спірна квартира, а його дружина (позивач) знаходилася на його утриманні і гроші не заробляла.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача та позивача народилася донька - ОСОБА_11.

В період шлюбу позивач не працювала, оскільки здійснювала догляд за малолітньою донькою, вела домашнє господарство та навчалася у Запорізькому державному медичному університеті.

10 травня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №114 про розірвання шлюбу між позивачем ті відповідачем.

У лютому 2007 року після того, як стосунки між позивачем та відповідачем погіршилися, відповідач обмежив доступ позивача ті їхньої неповнолітньої дочки до спірної квартири, замінивши замок у вхідних дверях, через що не тільки позивач, а перш за все їхня з відповідачем неповнолітня дитина залишилися без житла, і вони разом тимчасово проживають у батьків позивачки.

Відповідач не бажав і не бажає добровільно визнати за позивачем право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 мотивуючи це тим, що квартира хоч і придбана під час шлюбу, але зареєстрована тільки на його ім'я, тому відповідно п. З шлюбного контракту, який було укладено між відповідачем і позивачем 06 листопада 2003 року, квартира, як він вважає, належить тільки йому, і позивач не має право на поділ квартири.

Оскільки згоди про добровільний поділ сумісної квартири між позивачем та відповідачем не було досягнуто та добровільно впустити позивача з донькою до квартири відповідач не бажав, позивач змушений був звернутися у квітні 2007 року до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою про визнання шлюбного контракту недійсним та визнання права власності на 1\2 частку квартири - сумісної власності подружжя.

В процесі розгляду справи позивач змінювала та уточнювала свої позовні вимоги та остаточно просила суд: п. З шлюбного контракту, укладеного 06.11.2003 року між нею та відповідачем визнати недійсним, поділити сумісно набуту із відповідачем квартиру та визнати за їхньою неповнолітньою дочкою ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 зобов'язати ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року, яким були встановлені обставини, викладені у цій позовній заяві, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1. Зобов'язано ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину квартири № 206 в будинку АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2  в  інтересах  ОСОБА_11 про визнання за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частин] квартири АДРЕСА_1 та забов'язання ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість і зареєструвати за ОСОБА_11 право власності на 1\2 частину №АДРЕСА_1, було скасовано та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До висновку про те, що спірна квартира не підпадає під дію ч.1 п.3 шлюбного контракту, укладеного між позивачем і відповідачем, і через це вважається спільною сумісною власністю позивача і відповідача, а отже може бути розділена між ними, дійшов у своєму рішенні від 04 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м Запоріжжя. Правильність цього висновку було підтверджено і рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 28 жовтня 2009 року, яке набрало законної чинності і в якому, зокрема, зазначається:

«За нормами ст. ст. 70, 71 СК України, на підставі яких заявлені позовні вимоги, передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом сумісної власності подружжя, частки майна подружжя дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти. При розділі спільного сумісного майна суд бере до уваги інтереси дітей, що мають істотне значення.

Судом правильно було встановлено, що вищевказана квартира є спільною сумісною власність подружжя і не підпадає під дію ч.1 ст.3 шлюбного контракту, укладеного сторонами до вступу у шлюб.

Розділ вищевказаної квартири, як спільної сумісної власності подружжя, частки на яку є рівними між ними, можливо відповідно до ст. ст. 70, 71 СК України проводити тільки між цим подружжям».

На підставі вищезазначеного, позов обґрунтований, доказаний, вимоги законні, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,212-215 ЦПК України, ст.ст.60,69,70,71 СК України, суд

                   В и р і ш и в :

     Позов задовольнити.

     Поділити сумісно набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     Суддя                                      Смолка І.О.