Справа № 22- 8558/ 2009p Головуючий у 1- інстанції: Матвієнко Ю.О.
Доповідач : Мороз Л.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючої - Мороз Л.Л. Суддів - Мараєвої Н.Є., Карпенко С.О. При секретарі - Козачук О..М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року в справі за позовом Моторного ( транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2009 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.08.2007 року на перехресті вул. Газопровідної та вул. Нової Кільцевої в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2007 року винуватцем ДТП був визнаний ОСОБА_1
На момент вчинення ДТП відповідач не мав чинного договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, шкода винуватцем ДТП потерпілій особі не відшкодована, в зв»язку з цим власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату відшкодування заподіяних йому збитків, розмір яких згідно висновку спеціаліста за № 2894 становить 43604 грн.
Договірних зобов»язань між МТСБУ, третьою особою та відповідачем не виникало, однак, згідно ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , відповідно до п.п.»А» п. 41.1 ст. 41 якого МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином позивачем було здійснено виплату відшкодування третій особі ОСОБА_2 в розмірі 25 500 грн. відповідно до встановленого п.9.2. ст. 9 Закону ліміту відповідальності.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року позовні вимоги Моторного ( транспортного) страхового бюро України - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 26210 грн. в порядку регресу та судові витрати.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримав. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.08.2007 року на перехресті вулиць Газопровідної та вул. Нової Кільцевої в м. Києві сталася дорожньо-траспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобілем «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_2, що на праві власності належить третій особі ОСОБА_2, в наслідок чого зазначений автомобіль зазнав механічних ушкоджень.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на три місяці.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно висновку спеціаліста за № 2894 від 13.09.2007 року розмір матеріального збитку, що було заподіяно автомобілю ОСОБА_2 становить 43604 грн.ОЗ коп..
Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував спричинену шкоду власнику пошкодженого автомобіля, 05.10.2007 року ОСОБА_2 звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування заподіяних йому збитків.
У зв»язку з настанням події, передбаченої п.п. «а» п. 4І.І. ст. 41 Закону, та відповідно Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ 16.11.2007 року здійснило виплату та відшкодувало третій особі ОСОБА_2 виплату у розмірі 25 500 грн.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , у межах фактичних витрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа , що одержала страхове відшкодування , має до особи , відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою , має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування , якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи встановлені судом обставини та зазначені вище норми ЦК України, суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої страховику суми відшкодування.
Таким чином, доводи апеляції спростовані наявними у справі доказами, обґрунтовано проаналізованими у рішенні суду, тому задоволенню не підлягають. Рішення суду постановлено у відповідності до вимог матеріального та процесуального права , тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 добровільно відшкодував шкоду ОСОБА_2 висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають, оскільки правова підстава відшкодування позивачем 3-й особі збитків підтверджена матеріалами справи та відповідає вимогам закону, а тому є підстави для задоволення регрес них вимог.
Керуючись ст. ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року в даній/ справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сиди з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.