Справа № 2-1271/10

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва :

у складі головуючого судді                 Антонової Н.В.

при секретарі                           Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Компанії «Vostion Group L.L.C.» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 12.04.2006 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір № К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів. На виконання свого обов`язку щодо оплати вартості придбаних цінних паперів ОСОБА_2 на підставі ст. 537 Цивільного кодексу України 01.08.2007 р. вніс в депозит Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (відповідача) 300 000, 00 грн.

Зазначив, що відповідач видав позивачу не повну суму депозиту, а лише 297 000,00 коп., та просив стягнути 3000,00 грн.

Посилався на те, що в порушення ч. 2 ст. 537 Цивільного кодексу України відповідач не повідомив у встановленому законом порядку кредитора (позивача) про внесення боргу у депозит. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на норми Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документах у цивільних або комерційних справах, прийнятої на конференції з міжнародного приватного права 15.11.1965 р. в Гаазі, відповідно до яких відповідач зобов’язаний був повідомити позивача, як юридичну особу за законодавством Сполучених Штатів Америки, про внесення грошових коштів у депозит нотаріуса через компанію Міжнародне вручення процесуальних документів.

Зазначив, що відповідач, порушивши встановлений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документах у цивільних або комерційних справах порядок повідомлення про  внесення грошових коштів у депозит нотаріуса, заподіяв позивачеві збитки у сумі 136 800,00 грн., завдані простроченням повернення внесених в депозит грошових коштів, пов’язані із зміною індексу інфляції; та у сумі 175 544, 60 грн. – завдані зміною обмінного курсу долара США до української гривні, та просив стягнути ці суми з відповідача.

Також вказав, що внаслідок несвоєчасного невиконання відповідачем грошового зобов’язання з повернення позивачу грошових коштів, внесених в депозит, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми, а саме 20145, 20 грн., які просив стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та надала суду письмові заперечення на нього, в яких зазначила, що вимоги позовної заяви базуються на помилковому застосуванні позивачем норм законодавства і не відповідають дійсним обставинам справи.  

Зокрема, зазначила, що нотаріальна дія з прийняття в депозит нотаріуса грошових коштів та їх видачі за заявою кредитора була вчинена відповідачем у повній відповідності з вимогами Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 13/5 від 18.02.2003 р., та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., а тому підставі для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.    

Судом встановлено, що 01.08.2007 р. до відповідача звернувся громадянин України ОСОБА_2 із заявою про прийняття грошових коштів у сумі 300 000,00 грн. у депозит нотаріуса. Заява зареєстрована відповідачем у книзі вхідної кореспонденції за № 468 від 01.08.2007 р.  (а. с. 44).  При цьому, ОСОБА_2 не вказав адресу кредитора в заяві про прийняття грошових коштів в депозит нотаріуса.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 надав відповідачу договір доручення № К – 79 на купівлю цінних паперів (простих іменних акцій) від 11.04.2006 р. (а. с. 46-47), звіт повіреного (акт приймання – передачі виконаних робіт) про виконання договору доручення № К – 79 на купівлю цінних паперів від 11.04.2006 р. (а. с. 50), договір №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. (а. с. 48), Акт про виконання зобов’язань згідно договору №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. (а. с. 49), виписку з реєстру власників іменних цінних паперів про операції по особовому рахунку за період з 23.10.2000 по 17.07.2007 р. № 1027/2 від 17.07.2007 р. (а. с. 51).

01.08.2007 р. ОСОБА_2 було внесено 300 000, 00 грн. на окремий поточний рахунок відповідача, відкритий в АБ «Брокбізнесбанк», що підтверджується квитанцією (а. с. 52). На підставі квитанції про надходження грошової суми від ОСОБА_2 на окремий поточний рахунок відповідача, приватний нотаріус видав ОСОБА_2 квитанцію № 6 від 01.08.2007 р. про внесення у депозит 300 000, 00 грн. (а. с. 53).

06.08.2007 р. нотаріус направив позивачу лист № 46 від 06.08.2007 р. з повідомленням про надходження грошової суми згідно договору №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. в депозит нотаріуса (а. с. 55). Оскільки ОСОБА_2 не вказав в заяві про прийняття грошових коштів в депозит нотаріуса адресу кредитора (позивача) відповідач направив повідомлення про надходження грошової суми у депозит нотаріуса на адресу позивача, вказану в договорі №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. Позивач отримав лист відповідача № 46 від 06.08.2007 р. 14.09.2007 р., що підтверджується повідомленням про вручення (а.с. 56).

Таким чином, відповідач належним чином повідомив позивача про внесення грошових сум в депозит нотаріуса. При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача про обов’язок відповідача вручити повідомлення позивачеві через  компанію Міжнародне вручення процесуальних документів з наступних підстав.

Згідно ст. 7 Закону України «Про нотаріат» та п. 280 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р., нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Нотаріуси у встановленому порядку у межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також з укладених Україною міждержавних угод.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документах у цивільних або комерційних справах, прийнятої на конференції з міжнародного приватного права 15.11.1965 р. в Гаазі, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. При цьому відповідно до ст. 17 Конвенції під позасудовими документами розуміються документи, видані органами влади та судовими працівниками однієї Договірної Держави. Крім того, в Листі Міністерства юстиції України від 04.10.2004 р. № 25а-84-04 (а. с. 11-13), зазначається, що даний лист містить роз’яснення стосовно порядку вручення судових документів на території Сполучених Штатів Америки.

Оскільки нотаріус не належить до органів державної влади та не є судовим працівником, жодних підстав, компетенції та обов’язків застосовувати Конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документах у цивільних або комерційних справах, у відповідача не було.  

Таким чином думка позивача щодо порядку вручення повідомлення є помилковою.

21.10.2009 р. о 16 год. 21 хв. Маліневський О.М., діючи в інтересах позивача на підставі довіреності, звернувся до відповідача з заявою про видачу готівкою грошових коштів, внесених в депозит нотаріуса ОСОБА_2 в якості виконання зобов’язань за договором №  К – 79/1 купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. Заяву Маліневського О.М. було прийнято відповідачем та зареєстровано за № 363/02-23 від 21.10.2009 р. (а. с. 57).

З метою перевірки дійсності довіреності відповідач звернувся до Єдиного реєстру довіреностей. Витяг було отримано відповідачем 21.10.2007 р. о 16:21:27 (а. с. 61).

22.10.2009 р. відповідач звернувся до АБ «Брокбізнесбанк» з заявою про видачу грошових коштів готівкою, а 26.10.2009 р. отримав в банку грошові кошти у сумі 300 000,00 грн. В той же день, 26.10.2009 р., відповідач видав представникові позивача Маліневському О.М. 300 000,00 грн.,   які були внесено ОСОБА_2 в депозит нотаріуса, тобто повну суму депозиту, що підтверджується заявою від 26.10.2009 р., підписаною Маліневським О.М. (а. с. 62).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що чинним законодавством України не встановлений строк, протягом якого нотаріус зобов’язаний вчинити нотаріальну дію з видачі з депозиту грошових сум, суд приходить до висновку, що відповідач своєчасно та у повній відповідності з вимогами Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 13/5 від 18.02.2003 р., та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р. вчинив нотаріальну дію з видачі позивачу грошових коштів з депозиту нотаріуса.

Не знайшли підтвердження та є помилковими твердження позивача про видачу відповідачем депозиту представнику відповідача не в повному обсязі, оскільки воно спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме заявою від 26.10.2009 р., підписаною Маліневським О.М., в якій він зазначає що отримав від відповідача 300 000,00 грн. (а. с. 62).

Суд також дослідив та приймає до уваги судові рішення у господарській справі № 30/119, яка пов’язана з даною справою, оскільки ґрунтується на правовідносинах між позивачем та ОСОБА_2, що випливають з договору №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р. (а. с. 48).

У січні 2008 р. позивач спільно з іншими юридичними особами звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом, в тому числі і до громадянина ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів купівлі – продажу цінних паперів, в тому числі і договору № К-79/1 купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2006 р., що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 р. у справі № 30/119, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. у справі № 30/119 та ухвалою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 р. у справі № 30/119 (а. с. 63 – 81).

Як зазначено в рішенні Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. у справі № 30/119, в якості підстави позову позивачами вказано «обман щодо обов’язку відповідача 1 (ОСОБА_2) належним чином оплатити вартість акцій».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. у справі № 30/119 в позові було відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. у справі № 30/119 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. у справі № 30/119. Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.12.2009 р. у справі № 30/119 відмовлено в прийнятті касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. у справі № 30/119.

З наведених вище судових рішень вбачається, що позивачеві було відомо про внесення ОСОБА_2 грошових коштів в депозит відповідача на виконання договору №  К – 79/1 купівлі – продажу цінних паперів від 12.04.2006 р., що спростовує твердження позивача про те, що він дізнався про цей депозит безпосередньо перед тим, як звернувся із заявою про його видачу.

Я було встановлено судом, представник позивача Маліневський О.М. звернувся до відповідача з заявою про видачу грошових коштів з депозиту тільки після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р. у справі № 30/119, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 21.05.2009 р. у справі № 30/119 про відмову Позивачеві в позові про визнання недійсним договору № К-79/1 купівлі-продажу цінних паперів від 12.04.2006 р., хоча мав можливість зробити це раніше. Таким чином, виключно бездіяльність самого позивача є причиною відстрочення отримання ним грошової суми з депозиту нотаріуса.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про нотаріат» відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса. Відповідач у повній відповідності до вимог чинного законодавства України прийняв грошові кошти в депозит нотаріуса, повідомив кредитора про надходження від боржника грошових коштів в депозит нотаріуса, видав грошові кошти представникові кредитора за його вимогою.

Виходячи з наведеного вище, відсутній причинно-наслідковий зв’язок між вчиненням відповідачем нотаріальних дій з прийняття та видачі грошових сум з депозиту нотаріуса та збитками, яких зазнав відповідач внаслідок несвоєчасного отримання ним грошових коштів.

Не може підлягати задоволенню і позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних, оскільки, як вже зазначалося вище, відповідач не є боржником за грошовим зобов’язанням, а тому норма ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

  За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність позовних вимог.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,    -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Компанії «Vostion Group L.L.C.» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів – відмовити у повному обсязі.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя