У Х В А Л А

         21 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді   Павловської І.Г.,  

суддів     Бондарева В.К.,

  Пономоренко А.В.,  

за  участю секретаря :   Моногошевої В.О.  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі клопотання Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим (далі – Управління) про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності відповідача противоправною та зобов’язання його до виконання певних дій,

в с т а н о в и л а.  

Постановою Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року зазначений вище позов задоволено частково.

18 березня 2010 року Управління подало апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку, яка мотивована тим, що копія оскаржуваної постанови отримана 19 лютого 2010 року.

Розглянувши клопотання за його доводами, перевіривши матеріали справи, колегія судів вважає необхідним відмовити в поновленні строку з наступних підстав.

10 березня 2010 року набрав чинності Закон України № 1691-VI від 18 лютого 2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК) та Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАСУ), згідно яких розгляд справ щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них належить до компетенції загальних судів (цивільної юрисдикції), і вказані справи розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Зміст, призначення та направленість розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону вказує на те, що при вирішенні питання щодо руху апеляційних скарг, поданих на судові рішення адміністративних судів до набуття чинності цим Законом, тобто до 10 березня 2010 року, процесуальні строки застосовуються з урахуванням положень статті 186 КАСУ, якою визначено порядок і строк апеляційного оскарження.

Правилами частини третьої зазначеної статті передбачено, що заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ – з дня складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»  Закону № 1691-VI  зазначено, що дані апеляційні скарги розглядаються у порядку цивільного судочинства.  

Відповідно до положень частини третьої статті 294 ЦПК та пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення встановлених строків, залишаються без розгляду, якщо  апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно частини 1 статті 73 ЦПК суд поновлює встановлений законом строк за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин.

Встановлено, що названа постанова суду складена в повному обсязі в день постановлення рішення суду, що підтверджується його текстом.

Зміст апеляційної скарги також з достовірністю вказує на отримання Управлінням копії судового рішення.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального закону, Управління повинно надати докази одержання ним копії оскаржуваного рішення поза межами строку на його оскарження та наявність поважних причин у разі його пропущення з огляду на те, що 22 лютого 2010 року було останнім днем для оскарження постанови.

Начальник Управління подав апеляційну скаргу  18 березня 2010 року безпосередньо до суду  першої інстанції, про що свідчить штамп  отримання вхідної кореспонденції,  тобто з пропуском передбаченого законом строку на апеляційне оскарження, заяву про апеляційне оскарження подано не було.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження мотивовано несвоєчасним  одержанням копії оскаржуваної постанови, однак на підтвердження зазначеного апеляційному суду не надано жодного письмового доказу. Зокрема, на думку  колегії суддів, така обставина   може  бути підтверджена   листом  з відтиском штампу органу зв’язку із датою,  розпискою  про одержання копії постанови,  або  про наявність  таких  доказів повинно бути зазначено у клопотання про поновлення строку.

Крім того, у  зазначеному клопотанні не містяться відомості про те,  яким саме  чином  (способом) копія судового рішення  надійшла  до Управління, що унеможливило колегію  суддів дати  оцінку поважності причин пропуску  строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, з урахуванням вимог процесуального закону щодо поновлення строку лише за його пропуском з поважних причин, докази яких  повинні бути надані стороною,  та оцінені судом у  судовому засіданні, колегія судів не знаходить підстав для задоволення  клопотання про поновлення строку.

          Керуючись частиною 1 статті 73, частиною 3 статті  294 Цивільного процесуального кодексу  України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду  АРК ,

у х в а л и л а.            

          В задоволенні  клопотання  про поновлення строку відмовити, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим на постанову Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року -  залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді: