Справа № 6812 Головуючий у 1-й інстанції: Шурига Т.Г.

Доповідач: Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня  2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду м. Києва в складі:

Головуючого судді:   Штелик С.П.

Суддів: Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою  ОСОБА_1    на рішення Дніпровського     районного суду м.

Києва   від 21 травня 2009 року   в справі за позовом ОСОБА_1     до

ОСОБА_2, третя особа -  ЖБК «Хімік-7»   про   зобов»язання  відновити

квартиру в попередній стан, зобов»язання   прибрати вхідні групи, стягнення   моральної

шкоди.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2009 року позивачці було відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити її вимоги. При цьому посилається на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необгрунтоване, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, суд прийняв до уваги сумнівний висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.10.2008 року, неправомірно, на думку апелянта, відмовив позивачці в задоволенні вимоги щодо приведення квартири відповідачки в попередній стан та в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачка власником квартири № 1 цього ж будинку. Будинок належить житлово-будівельному кооперативу « Хімік -7».

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка зазначила, що з 1998 року відповідачка самовільно всупереч чинному законодавству розпочала реконструкцію з переобладнанням під нежитлове приміщення квартири АДРЕСА_2, що призвело до порушення конструктивних елементів та погіршення технічного стану житлового будинку в цілому та її квартири. Пославшись на ст.ст. 376, 382 ЦК України позивачка просила суд зобов»язати відповідачку відновити квартиру АДРЕСА_3 у попередній стан, зобов»язати прибрати вхідні групи з влаштованими ганками зі східцями та дахами з боку пр. Ватутіна та з боку вул.  Райдужної, влаштовані в квартирі АДРЕСА_4, стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 150000, 00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачці в задоволенні позову, вірно зазначив, що знесення самочинного будівництва можливе відповідно до ст. 376 ЦК України лише за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого | самоврядування, в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила ( здійснює) будівництво від її проведення.

За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалене на підставі ст. 391 ЦК в разі доведеності ним відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Однак, як вбачається з висновку № 5472 судової будівельно-технічної експертизи складеного експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 10.10.2008 року, житловий АДРЕСА_1 має ознаки фізичного зносу, які відповідають терміну його експлуатації, знаходиться в задовільному стані. В даний час квартира АДРЕСА_5 пошкоджень, крім несуттєвих, що практично не впливають на загальний стан, зокрема, тріщин шириною 0, 1-0, 2 мм по лінії спряження віконних блоків зі стінами, не має. Причиною утворення пошкоджень в квартирі АДРЕСА_6 - тріщин шириною 0, 1-0, 2 мм по лінії спряження віконних блоків зі стінами - є усадкові явища в матеріалі віконних укосів, викликані його властивостями та терміном експлуатації. Пошкодження в квартирі АДРЕСА_7 - тріщини шириною 0, 1-0, 2 мм по лінії спряження віконних блоків зі стінами - в причинному зв'язку з проведенням ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_8 не знаходяться.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачка не надала суду доказів того, що відповідачка своїми діями при проведенні ремонтних робіт в АДРЕСА_9 порушила права позивача.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції прийняв до уваги висновок судової будівельної експертизи, складений експертом КНДІІСЕ від 10.10.2008 року, а не наданий позивачкою акт будівельної лабораторії державного комунального підприємства   « Київжитлоспецексплуатація» від 19.01.1999 року, не заслуговують на увагу, оскільки судовий експерт був допитаний в судовому засіданні, свої висновки підтвердив, з часу ж складання акту будівельної лабораторії пройшло понад 10 років, даний акт не містить відповіді на запитання, чи знаходяться в причинному зв»язку пошкодження квартири АДРЕСА_10 з проведенням ремонтних робіт в квартирі № 1 цього ж будинку.

Іншими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1    відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2009року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.